«Господа Бога святіть у ваших серцях; будьте завжди готові кожному, хто потребує звіту у вашій надії, дати відповідь з лагідністю і благоговінням.» /1 Петра 3:15/

Питань я не чую, але... все одно. Щоб я відповів, скажу. Чому ще в мене таке розуміння Причастя, або точніше, просто доповнити вже сказане. Отже... Крім, вище наведеного, що я читав в Івана, я відповів собі на додаткове питання: Отже - ми Тіло Христа, реально чи символічно? Реально.

Тоді як я можу з'єднатись з іншими вірянами через символ. Вже писав раніше: в правильному питанні завжди, частина відповіді вже є... Я ще себе спитав: Через символічне покаяння, символічну віру, через символічне виконання заповідей - через символічні знаки...... Освячення чи з'єднання с Христом відбутись може? Відповів: ні! У такі чуда - я не можу вірити. Який сенс?

Хрещення теж не символ, але...

Про те що "похрестився та на суд не прийдеш" не можу погодитись: «І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.» /Об 20:12/ Як що тут йде мова про суд на якій віряни не прийдуть, до чого тут книга життя?

1) это действительно верно и по Писанию. наш дух после возрождение становится, как написано: Христос в вас, упование славы.

разве Христос не совершенен? несовершенство нашего духа только в одном - в духовных возрастах. он должен возрасти от младенческого возраста в познании Бога и Христа до возраста духовного отца.

но в освящении всё таки нуждается.

2) а вот то, что никаких усилий прилагать не нужно, вот это уже лжеучение.

я часто слышал проповеди о плодах.

но, думаю, что эти рассуждения не совсем верны. плоды наших дел - это одно. плод нашей веры - другое.

когда Господь говорит такие слова:...не вы меня избрали, а Я вас, и поставил, что бы вы шли и приносили плод, и что бы плод ваш пребывал...,

я думаю, что Он говорит не о плодах наших дел, а о плоде нашего духа: любовь, мир, радость, долготерпение и т.д.

вот без этого плода дерево точно будет срублено и брошено в огонь.

Хочу додати ще по Симону волхву. Щодо його віри та обрання. Повторю, про його віру написано: "Увірував і сам Симон". І... У чому тут проблема тих, хто на мою думку, заперечує те що в цьому випадку, - за віру та хрещення, Симон був наближений до Царства небесного (духовно народився).

Перше, вони не бачать видалення Симона від світу. Дивно... Сповідання Христа (в той час), за яке б'ють каменями, принижують, грабують. Це не усунення від світу, хіба? Учні розсіялися, і Філіп благовістив йому те ж саме Євангеліє, що й побитий камінням Стефан, чи не так?

Хіба від Симона, щось хтось приховав, про його можливу долю та участь в майбутньому (земному житті)? Ні, не бачу і не вірю, що всім наверненим самарянам та Симону особисто, було щось невідомо про можливі наслідки.

Далі. Такі, хто відкидає покаяння Симона (та приписує таке саме відкидання Богу), ще і не вірно розуміють обрання. Тобто, вони судять і вони оцінюють обрання інших, за своїми критеріями - типу, а чому ця людина досі якась "не мудра за тілом, не сильна (духом), не шляхетна (серцем)". Мабуть, каялась це вона, неправдиво... І Бог її обрав, хіба? Та ніколи! Ще й бачать вони підтвердження своєї "догми" в словах Петра, як фатальний та роковий вирок "викритому" Симону.

А насправді обрання, це Божа милість людині (явлення любові до Симона), читайте: «але Бог обрав(!) немудре світу, щоб осоромити мудрих, і немічних світу обрав Бог, щоб посоромити сильне... і т.п.» /1 Кор 1:26-28/ Але... від немудрого, хтось чекає мудрих вчинків. Від нешляхетного чекає шляхетності. Вже й одразу. Це, типу "нормально", нє?

ПС

Симон... немудрий, немічний, "знатний" і принижений і нічого вже не значущий... але його обрав Бог (не ти), обрав, щоб скасувати значуще... Така вже Божа любов — обрання з милості, та для своїх цілей (навіть якщо людина десь і може оступитись). Але Симон все одно, на їхню "об'єктивну" думку, на початковій стадії міг дати більше, але... не дав. Тому, їхній висновок, Симон не пройшов далі, шляхом порятунку - невже?

«І Господь почув ваші слова, і розгнівався, і присягнув, кажучи: ...» /Повторення Закону 1:34/
Який висновок з цього уривку може зробити читач? Лише один - за всі слова доведеться відповідати.

А уважно почитавший, зрозуміє, в чому ж відмінність слів від слів, за які приходить гнів і покарання від Бога, а за які ні.

У цьому уривку очевидно, гнів прийшов за ремствування в наметах і лихослів'я; за те, що в судженнях своїх спиралися на неправду (свою упереджену думку). І... Обстоювали додатково, так би мовити, свій комфорт і своє бачення і авторитет (ніби - я знаю краще). Аби все залишилося так як є. Бо все влаштовує.
«Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь у день суду:» /Від Матвія 12:36/ І тут, про те саме...

а плод Лозы через ветви - третье.

думайте.

Позавчора був в зібрані, говорили про хрещення, читання Писань і суд: «...і зберуться перед Ним усі народи; і відокремить одних від інших, як пастир відокремлює овець від козлів; /Мф 25:32/ І хоч загалом глави 24 - 25 про незавидну долю різних груп сповідників (про не розсудливого і злого раба, діви зі світильниками, раба з талантами ...)
Ось що мені навіяло, після цих слів. Я згадав, що йдеться далі. Цей опис, вірю я в це чи ні, суду: «... і поставить овець праворуч Свою сторону, а козлів - ліворуч.» /Від Матвія 25:33/ І далі згадав реакцію і слова "козлів" і, слова "овець".

Що показово. Не схоже, що козли чи вівці здивувалися - як це, мене судити? Просто, очевидно, козли ще не знали, що вони козли. Схоже вважали себе "правильною вівцею", яка на "суд не приходить", окрім як за нагородою... Так, схоже, вони чекали на похвали і нагороди. Їх здивування натуральне: "як, хіба ми когось не напоїли, хіба ми когось не одягли?." Скільки щирості у цих словах. Ні?

Про що говорить мені їхнє здивування. Про те, що вони за своїми "святими" принципами не бачили дійсних проблем, які бувають у людей. Вони залишилися до проблем цих людей глухі. Їм типу "головне в житті" не забруднити "праведність", так би мовити: даровану Господом. А добро, це те що він (козел) назвав добром чи злом ("Жниш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав" /Мт 25:24/).

На мою думку... Заритий талант, - це означає в особистому активі домінує "я святий, я обраний". І немає в активі – просто бути людяним! Це може ще означати - я знаю(!) що назвати добрим. Я пам'ятав, і не відступав від правил і, навіть інтерпретацій та тлумачень, хай, може, і не перевірених, і тому не вірних. Зате вони "працюють" і ще "подобаються", і навіть "освячені" авторитетом "духовидців" та "наших" традицій.
Так... Є слова «Істинно, істинно кажу вам: Той, Хто слухає Моє слово і вірує в Того, Хто послав Мене, має життя вічне, і на суд не приходить...». /Від Іоанна 5:24/ Але й говориться про «Не кожен, хто каже Мені: "Господи! Господи!", увійде в Царство Небесне... » /Від Матвія 7:21/

Багато разів чув висновки різних сповідників, після прочитання цього вірша - "вірянин на суд не приходить". Цілком серйозно, вірять в це. Ха. Мабуть, вони в то вірять і розуміють, в тому сенсі, що не прийдуть на суд по КК, чи... може, на суд по Мойсеєву Закону? Так вони під цим законом ніколи й не були.
Так, є ті, хто серйозно вважає і говорить про суд взагалі, будь-який... І, формально, декому хто слухає "духовних" тлумачів, цей висновок здається правильним. Заради інтересу, перевірив себе, чи прийду і я, хоча б, на схоже розуміння. Прочитавши весь розділ.
Нагадаю про що в цьому розділі йдеться. Говориться про підзаконну людину, в купальні Віфезда, і про її довгу хворобу (38 років). І про те, що Ісус його зцілив. Згадуються деталі – була субота. І було у сповідників (підзаконних) бажання побити їх камінням як порушників Закону. Така була тема...
Очевидно, зціленого могли побити камінням за те, що він ніс свою постіль, у суботній день. Небезпека була реальною настільки, що зцілений зустрівши вдруге Ісуса пішов і вказав фарисеям на Нього. На Того, хто сказав йому "візьми постіль" (показавши на Христа, зняв с себе відповідальність). Цей вчинок зціленого можна пояснити реальною небезпекою для життя, яку він почув в питанні юдеїв: «... сьогодні субота; не повинно тобі брати ліжка. /Ів 5:10/ І видно, після того, як зцілений: «... відповів їм: Хто мене зцілив, Той сказав мені: Візьми постіль твою і ходи». Юдеї дочекались поки він вкаже конкретно. Та перемикнулись на Христа і: «... почали гнати Ісуса і шукали вбити Його за те, що Він робив такі справи в суботу.» /Ів 5:16/

Отже.
Пам'ятаючи, що Ісус говорив до підзаконних людей, тобто до тих, хто чекає на суд і воскресіння. Інакше сказати - очікують, суди схвалення чи засудження, згідно із законом. У тому числі й за дотримання або порушення суботи - тут висновок очевидний.

Той, хто вірить у Христа, підзаконний юдей, звільняється від прокляття Закону, інакше "на суд (закону) не приходить". Але «... Усі ми станемо на суд Христовий.» /Рим 14:10/ Щоб «... бути судимими за законом свободи.» /Якова 2:12/
Як заперечувати суд для вірянина, якщо в цьому розділі Ісус каже: «І дав Йому владу провадити й суд, тому що Він є Син Людський». /Від Іоанна 5:27/ І далі каже Він, що відокремить одних від інших.?

ПС

До речі, додам про очікування овець - вони були впевнені що не мають добрих вчинків. Не думали що вони у книзі життя, вже.

Наскільки пам'ятаю, Мойсей знав що він у книзі життя. Та Павло згадував декілька людей, і все.

Подумав, що не кожен зможе зв'язати попередній текст, ці дві цитати, та останню закінчити відповідним висновком. Отже, цитата «Не кожен, хто каже Мені: "Господи! Господи!", увійде в Царство Небесне, але виконувач волі Отця Мого Небесного. /Мт 7:21/ І висновок, ось:

Топ то... І той, хто виконує волю Отця, теж прийде на суд. - «Бо мусимо всі ми (Павло себе не виключає) з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.
» /2-е Коринфянам 5:10/

Дорогий sharkships,

Згоден з Вами! — Бог буде давати оцінку кожному!

Оцінку із винесенням вердикту!

Остаточного!

І безапеляційного!

Декілька віршів — додаю:

“І як призначено людям раз умерти, потім же суд...” (Євр.9:27)

“Всім бо нам треба з’явитися перед судом Христовим, щоб кожний прийняв згідно з тим, що зробив, як був у тілі: чи добре, чи зле.” (2Кор.5:10)

“А ми знаємо, що закон добрий, коли хтось уживає його за законом,

8. відаючи, що закон дано не для праведника, лише для беззаконних, непокірних, безбожних, грішників, нечестивих та нечистих, батьковбивців та матеревбивців, душогубців,

9. розпусників, мужоложців, людокрадів, забріханців, кривоприсяжників і для всіх інших, що противляться здоровому навчанню...” (1Тим.1:7-9)

“А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність,

23. тихість, здержливість. На тих то нема [доб. мною: статті] закону.” (Гал.5:22,23)

“Істинно, істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене, — живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.” (Ів.5:24)

...............

...на [о]суд не приходить...

Дорогий sharkships-е!

Сподіваюсь, Ви — не проти!

А, можливо, навіть і — згодні!

Так?

Істинно, істинно говорю вам: хто слухає Моє слово й у Того вірує, Хто послав Мене, — живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від смерти перейшов у життя.” (Ів.5:24)

.............

Істинно, істинно говорю вам: хто слухає Моє слово й у Того вірує, Хто послав Мене, — живе життям вічним, і на [о]суд не приходить, бо...[приходить — не на осуд, а на виправдання；доб. мною]” (Ів.5:24)

“Начальники бо страшні не тим, що добро, а тим, що зло чинять. Хочеш не боятися влади? Чини добро, і будеш мати похвалу від неї...” (Рим.13:3)

Ну, тоді, амінь.

Я, не проти. Але ви просто копіюєте Св. Письмо (в основному).

Отже, нагадую, не тільки вам.

Тому "Якщо збираєтесь далі цитувати Письмо (без своїх коментарів, або без пояснення їх зв'язка з попереднім контекстом). Чи, замість коментарів, до свого цитування тексту додавати питання, перефразування сказаного, або просто репліки (або перепитувати - питанням на питання) Без пояснення значення. Витратите час дарма. Я на таке не відповідатиму."

Це просто, як говориться - "оновлення політики дискусії"

Розтлумачте, будь ласка:

Я пояснюю ці слова: "на суд не приходить" - по Закону, підзаконний юдей, на той час ці слова стосувались їх (як що повірив Христу). І на який приходить увірувавший юдей суд (вже писав вище), отже він все одно приходить на суд (вже можна сказати, вчення Христа або Євангелія) потім. І... це не те що суд по Закону (підкреслюю - Христос сказав цю фразу підзаконним). І... Язичників на той момент біля Христа не було. Тож зрозуміло що суд по Закону і суд по Євангелію, різні речі. Тому такий висновок.

До речі,

Чому, по вашому колишній язичник, може думати прочитавши ці слова Христа сказані юдеям, що він теж "і на [о]суд не приходить, бо... (приходить — не на осуд, а на виправдання)". Як ці слова, в контексті цієї історії, можуть стосуватись його. Він, язичник, завжди жив без закону, ні?

По "виправданню", ваші правки роблять текст незрозуміліше.

В нас с Богом нові відносини, які Павло називає виправданням. Яке забезпечує мені мир і доступ до Бога. Але це виправдання, мир і доступ не є гарантія моєї вірної поведінки. Я можу і Духа загасити (наприклад, не працюючи над внутрішньою людиною) і, не дай Боже, згрішивши осквернитися - і втратити виправдання, після грішка (наприклад, покрививши десь душею).

І суд буде - де ти гасив Духа і як ти не виправляв ці маленькі грішки, та не очищав внутрішню людину від кривди та недоліків. Топ то, суд який визначить - ти став вівцею, чи став козлом.

Самі дивіться, Христос порівняв тих віруючих одних з вівцями, других с козлами. Ні?

Пане sharkships-е,

Пробачте мені — прошу Вас — та, тільки, мені НЕ ЦІКАВО  слухати пояснення людини, що не вміє правильно писати слово “тобто”!

..........

Не ображайтесь на мене!

Пане sharkships-е!

У мене в країні — ВІЙНА!

ПАЛЮЧА ПАСКУДНА ВІЙНА!

Я, доречі, (якщо Ви не знали) — з України!

У нас тут, у мене — в Україні — “нечисто-плотний” російський диктатор розв'язав людиноненависницьку війну на знищення людської раси! — Ви про це щось чули?! Пане sharkships-е!

Може — порадите щось?!

Чи Ви — теж поза політикою?!

І спасати людство від самознищення — не збираєтесь?!

І — ПРО СПРАВЕДЛИВІСТЬ ДЛЯ УКРАЇНИ —— Вам байдуже?!

Пане sharkships-е!

ТІЛЬКИ(!) уповати на Бога?!

Уповати ТІЛЬКИ на Бога?!

..................

ТІЛЬКИ(!) уповати на Бога і не прикладати жодних зусиль?!

Чи, може, трошки, все таки, прикладати?!

.............

А , може, краще: Уповати ТІЛЬКИ на Бога і прикладати МАКСИМУМ зусиль?!

...........

А може на Бога краще ВЗАГАЛІ НЕ УПОВАТИ?! — ну до чого, припустимо, на Нього уповати?! ——> Подивіться — що коїться?!

..........

Уповати — ВЗАГАЛІ: ТРЕБА?!

.........

Може — на vov-у путіна поуповати?!

........

На кого?!

Уповати?! Чи — лічно усіліватись?!

І: чи треба тренувати м'язи обличча?!

Маю припустити, шо Шановний Пан може знову не зрозуміти мою “фі-гуру рєчі” (як тоді — з “ізвєргом”), тому ПОЯСНЮЮ своє питання про м'язи обличча: воно пов'язане із фразою, що входить у другу частину назви Вашої (бачите: я Вас “пишу” — з ВЕЛИКОЇ БУКВИ!) теми! — (після СОЮЗНИКА “и”)

Отже, можна продовжувати, і не чекати корисної відповіді. Зрозуміло, того хто може розсудити над Письмом немає. Та, якось аргументовано, вказати на невідповідність та алогічність моїх висновків, на жаль... не чути. Топ то, від слова зовсім. Аргумент, "вірте мені, бо я так вірю". Не вартий уваги, в певних колах. Так само як, відсутність в правописі граматичних помилок, не показник. Щирі люди знають, це не гарантує об'єктивність, відсутність життєвих помилок та вірне бачення правди, отже.

Що ж, кожен має особисті орієнтири в житті, симпатії та погляди. І має свободу, перевіряти свої погляди на речі та думки, або лишати їх в тому вигляді, якій його влаштовує. Довірившись людині з гарним атестатом. Або навіть з докторським ступенем. Та видавати її погляди, інтерпретації та висновки, за свої. хехе

Тому, наразі, продовжу закріпляти сказане раніше.

«... і не згладжу ім'я його з книги життя, і визнаю ім'я його перед Моїм Отцем і перед Його ангелами. /Об'явлення 3:5/

З цього вірша видно істину, що віряни діляться на дві групи - ті що перемагають і ті що не перемагають (про зламаних обставинами не знаю). Й витікає зі слів Христа що він має владу і може "... згладжувати ім'я його з книги життя", топ то - на суді.

І стає зрозуміло тоді, для чого ще може бути там (на суді) "інша книга". «... і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.» /Од 20:12/ Отже... Козли будуть згладжені з книги, та підуть геть

ПС

Є гарно сказані слова, які подібні до слів Петра. "Писання для серця людського - це як дощ для землі. І як дощ дає вологу гарній траві та бур'янам. Так і Писання в праведнику пробуджує порядність, а в нечестивому нечестя. Якщо в нього добре серце, Письмо збільшить його богобоязливість. Якщо ж у його серці «корінь, начинений отрутою та гіркотою», зросте в ньому недоброзичливість."(с) Або інакше: добрий виховує в серці добре, злий зле. /Мт 12:35/ Такі ось різні скарби збирають із Писань люди, отже:

«... як і по всіх посланнях, що в них він говорить про це. У них є дещо тяжко зрозуміле, що невігласи (мудрі) і незатверджені перекручують, як і інші Писання, на власну загибіль свою.
» /2 Петра 3:16/

Не потемі, тепер:

Коли Жириновський вживає словосполучення "наші люди хочуть". Я не вношу його слова в контекст що подають ЗМІ. І думаю, що під словами "наші люди", він не має на увазі руськомовних або православних. Він, вживає ці слова, маючи на увазі пристосуванців комуністів (такий на жаль, 70 річний результат зрощування та виховання срср). Які готові на будьонівці в зірку вмалювати хрест, навіть. Мішанина слів Карла, Енгельса, Леніна, ВЗ та НЗ в голові. Ось приклад: «Першим комуністом на планеті був Ісус Христос. Покладіть поруч проповідь Ісуса і моральний кодекс будівельника комунізму — один на один. Головне гасло комуністів «хто не працює, той не їсть» написано у посланні апостола Павла. Треба вивчати Біблію», - сказав Зюганов. - Хто бачить в чому помилки?

Ось... Раніше - ГУЛАГ, тепер - "треба читати Біблію". Потім ще щось... По ситуації, як говорять: ціль виправдовує любі кошти або заходи

Отже, видно що робить час та тортури. Але, дехто на ці казки "купився", особливо ті що з РПЦ. І вони у свій час почують від "братів-товарищів": все, йдіть у своє "стійло" (вам побудували храм) та моліться собі . Своє бачення, що треба міняти в суспільстві, скажете батюшці. Його слухайтесь.

То-ко — єслі можно — ПОКОРОЧЄ!

Добре?!

А то 120 сторінок, і ні в одной — “совєсті”!

... ...

.........

І хай Шановний Пан не забуває, шо він розмовляє із “смертником”! — Тобто(!!!!!!!!!!!!!)! — із тим, кого “засудили на смерть”!

хто?!

та є тут “падлючі” “сучі діти”! (шо бункери люблять, і — шуби!)

На Бога — НАДЄЙСЯ!

А сам — НЄ ПЛОШАЙ!

Взагалі, та, правопис в мене кульгає часом, як це ви помітили це тільки зараз. Помилки я роблю, смішні буває. І стиль та манери письма, не дуже, в мене. Але... деколи роблю це свідомо. В російський пишу "што" замість "что". Під певний настрій. Деколи "кисо, задумалсо, вдрук та інш ". Писав я "ф лапсердаку" - "Ф" замість "В". І раніші пости тут на форумі писав. В українській так само, деколи помилки не справляю (роблю свідомі, плюс використовую різні діалекти та вигадую нові речові обороти та словоутворення). І завжди мене розуміли, це головне.

Що ж... Міг вам навіть так, вслиз ваших бажань поговорити зі мною, не відповідати. Але відповів вам, бо в чомусь, ви правий (на рахунок топ то). Решта ваших "творів" не можу ні перейти, ні переїхати (немає над чим думати. Змісту в ваших словах мало, для мене.)

І думаю, якби ви сказали просто про мою помилку, не поєднавши грамотність написання та її зв'язку зі своєю "довірою". Якби сказали б просто: такого слова (топ то) немає. Моя реакція була би інакша.

ПС

Будете далі вести розмову в руслі "ні про шо". Буду просити ваші пости, шановний, видаляти. Вам на форум письменників та філологів, піти доречніше.

ППС

Як почати діалог тут в темі, читайте вище. Ні, говорити немає про що.