Читаю Йова далі. Що зрозумів додатково, — шукати правильний (не особистий, об'єктивний) зміст слід лише в словах Еліуя. Як він і сам каже: «... бо слова мої точно не брехня: перед тобою - досконалий у пізнаннях.» /Іов 36:4/
Він один, з усіх, відповідає правильно на всі "претензії" Йова. Йов, лише одному йому не заперечує, і це, на мою думку, той випадок, коли можна сказати: "мовчання знак згоди". І додатково, коли згодом усе всім стало ясно і зрозуміло, про те що відбулось з Йовом, бачу - на Еліуя гнів Божий не горів, чого про інших учасників "настанови на шлях істини" не скажеш.
Він, Єліуй, представляв докази не з різного роду традицій, або одкровень, як Еліфаз: «І сивий і старець є між нами, що днями перевищує батька твого». /Іов 15:10/ Або: «І дух пройшов наді мною; дибки стало волосся на мені.» /Іов 4:15/
Він, не підозрює, або не робить висновок про приховані гріхи людини, якщо бачить її страждання. Не називає лихо (або смерть) свідченням проти неї, як Вілдат: «Якщо сини твої згрішили перед Ним, то Він і віддав їх у руку їхнього беззаконня.» /Іов 8:4/
Еліуй, на мою думку, використовує саме мудрість, закладену Богом в людину, а не розум (розуміння, логіку та досвід).