праведність дається як складова заповіту або завіту (звичайно, якщо людина вірна в тому, щоб перебувати в завіті, тобто виконує певну свою частину).
Давайте, алеб, скажу те саме що ви, але словами Св. Письма:
«І в цьому буде наша праведність, якщо ми намагатимемося виконувати всі ці заповіді перед лицем Господа, Бога нашого, як Він наказав нам». /Повторення Закону 6:25/
Ось як... "Якщо ми намагатимемося(!) виконувати всі ці заповіді" Бог бачить нас праведними. Не тільки за віру, вірно? Про віру і так ясно, тому навіть в цьому вірші за неї не згадано. Тому що віра була потрібна завжди. Хоч до ВЗ хоч під час ВЗ, вірно.?
До речі, спало на думку, що тому то сказано, що народжений від Бога не грішить, бо сповідає тільки те що виконує заповіді "криво або косо, не тою мірою та невчасно" і кається перед Богом. Но це так, "лірика"...
Додам ще - заповіді дані нам для нашого освячення. А освячення буває тимчасовим або постійним. Як заповідь шлюбу, наприклад, при перелюбі святість шлюбу зникає. Земля, на якій стояв Мойсей та говорив з Богом, думаю, була свята, тимчасово. Святість суботи... хоч я і не дуже розумію в чому вона була, теж тимчасова.
Отже... Про святість людську багато говорилося, її одна сторона це відмінність слів, звичок, одягу та готовність бути направленим на святі діла. Друга її сторона, це внутрішня відмінність в смаку, симпатіях, схильностях. Цю святість, як зовнішню так і внутрішню, так само можна назвати тимчасовою.
І вірність - це так само зв'язано зі святістю. Вірний, але не святий... якось навіть звучить так, недуже. Вірний це точний, правдивий...
«... апостол Ісуса Христа, що є в Ефесі святим і вірним у Христі Ісусі:» /Ефесянам 1:1/
Ось тут, Павло назвав Ефескіх вірян святими, що він мав на увазі - їх статут, їхнє відділеня, чи виконання та дотримання ними заповідей?
А вірними їх назвав, тому що вони тримались букви "... не кради, не побажай та інш", чи тому що вони неухильно піднімали свій рівень відданості Богові... які в кого думки?