Кожний випадок в Писанні потрібно розглядати в світлі всього  Писання,а не зациклюватись тільки на одному.Тоді не буде таких питань.

Для прикладу,Павло каже:"Я посадив, а Аполос поливав".Якщо слідувати вашому міркуванню, то виходить що Павло міг тільки насаджувати, а Аполос тільки поливати.Звичайно що не так.

Є багато нюансів  по цьому питанню, наприклад : "Коли люди спали, прийшов ворог і посіяв кукіль" і ідемо далі " Бо неможливо щоб не прийшли соблазни". Кого тут будемо звинувачувати?

Звичайно Бог  вам суддя, якщо ви будете далі так маніпулювати.

Хіба я мав на увазі : "ви нічого не розумієте в Писанні, а значить сліпий,  а я зрячий"???

Я мав на увазі конкретний епізод( і за цей епізод я так не казав).

А тільки те що ви (можливо ) нічого особливого не побачили в словах Петра, де він дав характеристику Симону(і вся причина в його минулих діях), а я побачив дуже важливе.

levko, не хочу входити в це: "Якщо слідувати вашому міркуванню, то виходить що Павло міг тільки насаджувати, а Аполос тільки поливати"; або в це: "Звичайно Бог  вам суддя, якщо ви будете далі так маніпулювати". Вважаєте що я такий непослідовний або зіпсутий, ваше право.

Хто ближче до істини, а хто далі від неї, Бог знає. І...

Мені цікавіше розважати над словом. Наприклад, як ви поясните "Бог бачить нас праведними у Христі", та і не тільки ви? Охочі долучайтесь.

Ще можна нагадати значення та сенс слів "святий" та "вірний". Та застосувати це до Симона, або по бажанню до когось іншого.

2 до Коринтян 5:17

-

Слава Господу!

мир вам.

праведність дається як складова заповіту або завіту (звичайно, якщо людина вірна в тому, щоб перебувати в завіті, тобто виконує певну свою частину)..

-

якось так співпало, що ми по суті обговорюємо в чомусь схожі речі - щодо святості і одержимості бісами.

це "в чомусь" - в духовній (не душевній) сфері.

одержимий (в більшій чи меншій формі) робить те, що йому диктують злі сили. сам того не усвідомлюючи. і сам він не може звільнитись, як би не хотів. може, тому і просив про молитви Симон..

і він сам, і ще є одержимі серед хрещених членів церков.

-

Праведність Божа в дусі людини впливає і на душу її, і на вчинки. теж як правило не свідомо для людини (Марка 4:26-28). якщо людина свідомо не вибирає щось інше (певні ідоли, чи твердині в розумі..).

Давайте, алеб, скажу те саме що ви, але словами Св. Письма:

«І в цьому буде наша праведність, якщо ми намагатимемося виконувати всі ці заповіді перед лицем Господа, Бога нашого, як Він наказав нам». /Повторення Закону 6:25/

Ось як... "Якщо ми намагатимемося(!) виконувати всі ці заповіді" Бог бачить нас праведними. Не тільки за віру, вірно? Про віру і так ясно, тому навіть в цьому вірші за неї не згадано. Тому що віра була потрібна завжди. Хоч до ВЗ хоч під час ВЗ, вірно.?

До речі, спало на думку, що тому то сказано, що народжений від Бога не грішить, бо сповідає тільки те що виконує заповіді "криво або косо, не тою мірою та невчасно" і кається перед Богом. Но це так, "лірика"...

Додам ще - заповіді дані нам для нашого освячення. А освячення буває тимчасовим або постійним. Як заповідь шлюбу, наприклад, при перелюбі святість шлюбу зникає. Земля, на якій стояв Мойсей та говорив з Богом, думаю, була свята, тимчасово. Святість суботи... хоч я і не дуже розумію в чому вона була, теж тимчасова.

Отже... Про святість людську багато говорилося, її одна сторона це відмінність слів, звичок, одягу та готовність бути направленим на святі діла. Друга її сторона, це внутрішня відмінність в смаку, симпатіях, схильностях. Цю святість, як зовнішню так і внутрішню, так само можна назвати тимчасовою.

І вірність - це так само зв'язано зі святістю. Вірний, але не святий... якось навіть звучить так, недуже. Вірний це точний, правдивий...

«... апостол Ісуса Христа, що є в Ефесі святим і вірним у Христі Ісусі:» /Ефесянам 1:1/

Ось тут, Павло назвав Ефескіх вірян святими, що він мав на увазі - їх статут, їхнє відділеня, чи виконання та дотримання ними заповідей?

А вірними їх назвав, тому що вони тримались букви "... не кради, не побажай та інш", чи тому що вони неухильно піднімали свій рівень відданості Богові... які в кого думки?

Раб гріха це ще не одержимий.

«і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих, а члени ваші Богові за знаряддя праведности.» /К Римлянам 6:13/

Самі бачите, ніякої диктатури - просто "відайте себе Богові" і "не віддавайте членів своїх гріхові".

Різниця між гріхом та бісом в тому, що біс - це сутність зі свідомістю. А гріх це сліпа сила.

«Павло, волею Божою апостол Ісуса Христа, що є в Ефесі святим і вірним у Христі Ісусі:» /Ефесянам 1:1/

«Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Батько слави, дав вам Духа премудрості та одкровення до пізнання Його» /До Ефесян 1:17/

Один і той же розділ. Другий вірш (1:17) говорить мені про рівень мого пізнання. Тобто віра в мене є, а от пізнання про Бога мало. І... На мою думку, у першому вірші, мова не про статус даний Богом - "святий і вірний"; а про справи, що освячують мене. Так мене можна назвати за виконання заповідей та участі в Церковних обрядах - хрещенні, молитві, пості, причасті.

ПС

Святі та вірні - Божий народ.

Зустрів, "хитрі" тлумачення. На два вірші:

«І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?» /Ів 9:2/

І цей вірш вони (ці тлумачі) "інтерпретують" - юдейські равини, ніби, вірили й вчили що дитина, коли ще формується в утробі, може згрішити. Де вони вичитали за таке? Шукав, шукав... найшов що дійсно, вони (юдеї) досі сповідують повернення душі в тіло, за невикуплені гріхи. І це одна з відповідей чому страждають діти, народжуються хворі та т.ін. І, зрозуміло, с питання учнів - вони вірили так само у перевтілення.

Але... Це ж треба таке, у своєму розумі побачити ці бажані  концепції, але приписати їх другім, не собі, а юдеям. Навіть в поган не було і немає такої нісенітниці (гріх в утробі). Але ось... які "темні" юдеї, дивіться. По їхньому.

Другий вірш:

«коли ж діло згорить, той матиме шкоду, та сам він спасеться, але так, як через вогонь.» /1-е Коринфянам 3:15/

Ці тлумачі розказують, що цей вірш стосується тільки пасторів, але не інших, так би мовити, рядових вірян. З чого такий висновок, думку їх не вслідкувати. Пробував цей тезис доказати собі - без того, щоб закрити очі на інші вірші Письма та покривити душею, це не зовсім виходить. Такі от діла.

А при тому, що я чую навкруги. Як спочатку кажуть: віруй, прийми... Тобою займеться вже сам Бог Отець. Більш нічого не треба, ти вже будеш спасенний (Він спасає тебе). Роблячи їх слухачами, а не виконавцями. І... Не нагадують про кару за худі вчинки, не кажуть що відділення (святість) від світу набувається через виконання заповідей і чисту мотивацію - все раді Господа. Через любов та відданість Йому... Отже. Хоч і оспівують віру, але без змін душі та любові до заповідей ця віра пшик (сіно, солома).

Не дивуюся чому Господь каже:

«... Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?...» /От Луки 18:8/

«Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа... » /Дії 8:13/

«Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа» /Рим 5:1/

Значіть, в чому різниця між вірою Симона і вірою про яку говорить Павло? Її, думаю, немає. Проблема Симона в другому.

«Бо корінь усього лихого то грошолюбство, якому віддавшись, дехто відбились від віри й поклали на себе великі страждання.» /1-е Тим 6:10/

Чорним по білому пише: відбились від віри з грошолюбства. Виглядає, мабуть, це так - віра ніби і є, але серце вже не вважається вільним. Про що Симону і сказав Петро: «... бо серце твоє перед Богом не слушне... Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди.» /Дії 8:21-23/

І не треба себе обманювати, ніби віра Симона відрізняється від чиєїсь. Всі можуть відпасти від віри через грошолюбство. Це якщо вірити Св.Письму.

Як ви розумієте (спрймаєте) ці слова Христа?        22 У відповідь Ісус промовив до них: Майте віру Божу!

Як сприймаю? Звичайно сприймаю. А ви? В чому бачите різницю ви, між словами "майте віру Божу" та словами "ділами віра сягає досконалості"?

Якщо є віра від Бога ,то зрозуміло що є віра і протилежна-  мертва, дияволька і т.д.

І звичайно віра  про яку пише Павло, мається на увазі Божа віра.

А віра  Симона не була від Бога (Божа)...

В чому бачите різницю ви, між словами "майте віру Божу" та словами "ділами віра сягає досконалості"?

Це ви не відповіли на моє питання. Я просив пояснити різницю між словами «... Майте віру Божу!» /От Марка 11:22/ та «... і вдосконалилась віра із діл? (ділами віра сягає досконалості)» /Як 2:22/ Марк & Яків

Вже в Марка 11:23 говориться про таке, що важко не побачити - віра Божа не дар. Говориться, про гору яка може скочити в море, і про сумніви в серці, яких немає бути. Щоб вона (гора) скочила реально. Топ то не про віру Божу і ще віру диявольську, тут. Ніби, буде віра Божа, будеш сОвати гори, а будуть сумніви... то типу вже віра в біса, і гори не посунеш.

В учнів була віра, достатня для спасіння, але гори вони не сОвали, ні? Та і ви... сОваєте гори..?

Ще питання: Авраам, по вашому, мав Божу віру? На якому етапі, кажіть. Наприклад, коли почав шукати Бога, і знайшов; чи коли послухав Бога та покинув батьківщину..., чи ще далі. Коли сина поклав на жертовник...

Отже,

"Майте віру Божу" - я думаю, ви читаєте цю фразу в тому сенсі, що така віра дар, містичний. Але я читаю по іншому, і бачу в цій фразі інший сенс. Читаю: майте віру, яку від вас хоче Бог. І все. «... ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.» /Рим 11:20/

Інакше, треба сказати, якщо віра це дар Божий, то дар недосконалий: «... і вдосконалилась віра із діл?» /Як 2:22/

Віра, то вірні орієнтири та правильна взаємодія з потойбічним. Віра може рости, може занепадати. Що і стало з Симоном. «Отже, ... коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.» /Рим 11:22/

вітаю, дуже цікаво послухати і почитати когось ще з братів по вірі а не тільки тих хто тут кожен день. хай вас Бог благословить і врятує і про нас українських християн не забуде Бог і також врятує і благословить. Алілуя

Можна сказати (якщо по вашому) що і спасіння яке Бог дарує даром по благодаті , "воно якеєсь не досконале", бо для чого ще його треба звершувати?

Безумовно що віра (як надія та любов) це подарунки від Бога.  А людині вже потрібно ці подарунки примножувати,("удосконалювати").

Ще раз про Симона. Його віра була тільки фальшивою копією і на це була причина. Що йому треба було робити,  я вже писав...

Слава Господу!

мир вам.

така думка прийшла (як би "накрила"). думаю, що від Бога. не щось нове, але як нагадування.

вранці, як слухали К. Коупленда. ранок у мене з 12 г, коли починається його передача на тбн.

про сумний стан справ у нашому християнстві.

як люди планують спасатися -

(харизм) - по вірі, прочитав молитву покаяння (приняв Христа як Господа), і вірь собі.

(напр. пц) - по ділам, старанне виконання заповідей.

(бапт) - хрещення, бо всі хрещені долучались до Церкви.

(50во) - дари Духа як печатка, запорука майбутнього.

(ев. процвітання) - матер. забезпечення, здоров'я, успіх, і т.інш.

-

всі ці складові необхідні, кожен в чомусь прав, але не достатні.

треба ще плоди. неплідне дерево було зрубано. не суть важливо, чи пішло воно в ад, або в рай після смерті. в вогнище воно пішло. в будь якому випадку провал.

-

що за плоди -

спасіння інших.

це показав Господь - перейти від спасіння себе до спасіння інших.

спасай іншого і спасешся сам.

-

така історія. Хай Бог дасть благодать на це (плоди якісь. по мірі можливостей наших, як правило не великих.....)

ніхто не каже силоміць тягти в церкву.

проповідь Евангелія.

Ап. Павло писав - "горе мені, якщо я не проповідую". чи Павлу горе, а нам ні?

хоча б молитва.

за спасіння тих, кто потрапляє в наше "поле зору". таку треба звичку сформувати... за сусідів. за перехожих на вулиці. за політиків, коли дивишся новини. і т.п.

звичайно, важко. відволікає. але, молитва це не задоволення, не відпочинок на дозвіллі, це духовна боротьба.

але не важче, коли зрубують і палять неплідне дерево (мене).

можна молитись ввечері або вранці. у мене нажаль не складається зараз. приходиться так от "между делом"...

все. вибачаюсь за "многословие".

Слава Господу за все.

"Недосконале спасіння" не по мому, а по вашому. Бог зі свого боку зробив все, щоб ви його (спасіння) отримали (і робив так завжди). Але... але ще вірити за вас, Він не буде. І не прив'є вам Він і автоматичної віри (силу яка буде замість вас відкидати сумніви), ні?

Максимум що Бог робить, говорю про віру Божу, то о це і подібне: «І Господь його вивів надвір та й сказав: Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити. І до нього прорік: Таким буде потомство твоє!» /Буття 15:5/ Якщо ви розумієте що в цьому випадку відбулося.

Це віра, яку я рахую Божою, виглядає як реакція Авраама на ці Божі слова: «І ввірував(!) Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність.» /Буття 15:6/

Вірив не хто небудь, а Авраам, особисто. А міг і не повірити, засумніватись наприклад, і лишитись в тих сумнівах... «І впав Авраам на обличчя своє, і засміявся. І подумав він у серці своїм: Чи в столітнього буде народжений, і чи Сарра в віці дев'ятидесяти літ уродить?» /Буття 17:17/

І що тоді? Отож треба знати і не забувати «Пізнайте ж, що віруючі є сини Авраама.» /До Галатів 3:7/ або «Тож знайте, що ті, хто від віри, то сини Авраамові.» /К Галатам 3:7/

Згадайте ще, що у землю обітовану увійшли лише декілька, які відкинули сумніви та повірили словам Божим. А інші ні «Бо й нам воно звіщене, як і тим; але не принесло їм користі слово почуте, не розчинене вірою тих, хто чув. /До Євреїв 4:2/

Отже віра Божа, це сердце без сумнівів. Щей чисте та праве. Одразу після навернення такої віри чекати не варто, та і досконалого сердця не побачиш. Але... Та і не видно, щоб Апостоли та їх учні таке очікували, від когось, та на таке сподівались... Тому і охрещений Симон і решта. Отримавши все для спасіння, але не вдосконаливши своєї віри, деякі потім відпали... Немає нічого нового під сонцем. Так?

«Бо ми стали причасниками Христа, якщо тільки розпочате життя твердо збережемо до кінця,» /До Євреїв 3:14/

Я не сумніваюсь що Симон став причастником Христа (на якійсь час). Його хрестили (він вмер та воскрес з Христом); він отримав печатку та залог Духа (можливо Пилип йому мазав чоло миром щоб він усвідомив цєй дар, та завіт з Богом) Може просто сказав про це. Та й причастя, воно говорить само за себе «Чаша благословення, яку благословляємо, чи не є долученням Крові Христової? Хліб, який заломлюємо, чи не є долучення Тіла Христового?» /1 Коринтянам 10:16/

Або... Ви ж не думаєте, що Пилип знав меньше від вас про спасіння, та про те що при цьому відбувається? Думаю, він знав більше і досконаліше від багатьох сучасників. І не рахував хрещення та інше просто формальностями. На відміну від багато кого.

Отже повторю, Симон почав добре, получив все... Але дав місце сумнівам, спокусився силами та дарами... Що далі з ним було є лише версії, і все.

Я думаю, якщо не дійшов до хули на Духа Святого, то спасеться, але так ніби через вогонь. Як і багато хто з нас.

До речі, levko1, про логіку.

Мені до сих пір не зрозуміло, як ви не побачили відповідь самі. Топ то, чому ви спитали типу: "Якщо Господь знав що в учнів є мечі, для чого сказав їм їх купити"? Таке враження, що це дуже складна математика. - Два мечи та дванадцять учнів...  Мечі були не у всіх, то і не нелогічно знаючи це не сказати: "хто немає, купи". Але то таке... я сильно непереймаюся. Ваше діло як ви вивчаєте Письмо, та яку методу в дослідженнях використовуєте.

Деколи, алеб, я за спрощення. Для чого множити слова та інтонації. Але в цьому випадку, в ваших словах все занадто спрощенно.

Люба названа вами течія має певне вчення. І це вчення складніше, ніж відповідь на питання - чому "я вже спасений (врятований)", чи чому "я не спасений (врятований)", або чому "я спасаюся (рятуюсь)". «Яким і рятуєтеся, якщо ви утримуєте все так, як я благовістив вам, якщо тільки не марно повірили.» /1 Коринтянам 15:2/

Ключове в цьому вірші "якщо". Про щось вам говорить, взагалі?

І я ще не бачив, більше в протестантів, щоб рядові віряни могли відповісти про вчення яке сповідують. Окрім "я спасений по вірі" або "Бог спас мене" та інше. Деколи в одній Церкві різні бачення на те що є головним... А сповідання ось  /1 Коринтянам 15/ Це більш повна його частина, викладена в одному місці Письма.

В певних конфесіях є символ віри (тут рядові віряни едині), думаю ви його, цей символ віри, знаете. Там є багато добрих слів. Але і це не все... топ то не так то все просто як ви кажете.

В любій конфесії говорять і за віру і за діла. Хоч посилання та висновки з тих посилань можна робити різні. На мою думку, основні розбіжності це духовна практика, та духовні вправи... для наближення до Господа. І ось тут і є основний "камінь" розділення.

Ось можете, поясніть слова Павла "марно увірували" - це як? Або цей вислів: «А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у ваших гріхах.» /1 Коринтянам 15:17/

Бачите, алеб, Симон хотів дар Божий за гроші, і почув "ти ще в гріхах", а ці люди не вірять в воскресіння (Павло робить висновок що вони не вірять і в воскресіння Христа), і каже їм теж: "ви ще в гріхах". Але і не каже їм: "ви загинули для життя вічного", ні? Але може сказати: "така ваша віра, "що мертві не воскресають", буде вам на згубу". Думаю, може. Таки слова не без сенсу, це гірки ліки, і вони можуть всеж таки допомогти. Якщо той кому таке говорять дослухається до цих слів. І опрацює це положення.

ПС

Думаю, "марна віра", це у щось вірю, в щось не вірю, або сумніваюсь. Це лікується Богом і вірянином. А не тільки Богом.

ППС

Одну людину спитали: ви вірите що Бог створив світ? Вона: Так! А ви вірите що Бог може зцілити вашу дитину? Вона: Ні.

Я бачу в такій відповіді сенс тільки в одному випадку - якщо це було пророцтво, а не робота глузду. Але, якщо людина вірить в створення Богом всесвіту, і не вірить що Бог має силу для зцілення любої хвороби, і навіть воскресіння мертвого. Тут щось не так.

Мені трохи смішно.

. Наведу ще один аргумент.

Я думаю, що від часу коли охрестився Симон і до приходу Апостолів в Самарію, пройшов дуже маленький відрізок часу(декілька днів) .

Так от на основі Писання (також із  свого досвіду)- всі ті хто дійсно отримали спасіння, всі вони на перших порах отримують велику благодать (першу любов).Ми бачимо дії перших віруючих після дня Пятидесятниці.

А у вас: Симон  "отримав все" і буквально за декілька днів

вгратив ,і віра "занепала", і згубив все що отримав.

Чудеса...

Насправді аналізуючи дії Симона, робимо висновок, що нічого Симон не отримав  і віра його була мертва...

Добре що в вас добрий настрій, в неділю.

Декілька днів - це скільки? Час вами вказаний дуже приблизний. Як що взяти за точку виміру час від початку проповіді Пилипом та утворенням Церкви, це вже відрізок часу в "декілька днів". Проповідь та зцілення людей, вигнання бісів та інше, це час... Покаяння людей, їх хрещення та інше, це теж час. Коли більш менш назбиралась певна кількість учнів (з Симоном), і звістка про це дійшла до Апостолів в Єрусалимі - Самарія і Єрусалим на відстані приблизно 150 км одне від одного, - це ще час. Цей час ще може коливатись від того яким чином Апостоли отримали звістку про це - дійшов слух, чи прийшов хтось та доповів. Потім ще пішов якийсь час на прийняття рішення, хто з Апостолів піде. Далі, можливо молитва та піст, якійсь мінімальні збори, та час на дорогу... отже - декілька днів на мою думку бути не може.

Хоча, все ж таки не думаю, що по часу приходу Апостолів можна робити якісь висновки щодо Симонової віри. Щира вона була чи нещира.

В святому Письмі є три місця про мертву віру. Всі вони звучать однаково "віра без діл, мертва віра". Про Симона такого не скажеш. Він увірував, хрестився, - це по вашому не діла?

На рахунок згаданої вами радості - в самарян, детально про це не пише, лише сказано: «Й була радість велика в тому місті.» /Дії 8:8/

Думаю зрозуміло що це не про танці, співи та гуляння. І Симон, сказано, не відходив від Пилипа - по вашому ходив за Пилипом сумний та пригнічений, та? Радість його виглядала для вас не звично, своєрідно, але не для Пилипа - від Пилипа Симон "не відходив та дивувався".

о Боже невже в нас радість буде одного дня чи наступного дня? одні кажуть шо війна скоро закінчиться інші кажуть шо війна буде продовжуватись. добре якшо люди примиряться з Богом

Скажу, алеб, знову те що ви, але словами Слова Божого: «Вникай у себе та вчення; займайся цим постійно: бо, так чинячи, і себе спасеш і тих хто слухає тебе. /1 Тимофію 4:16/

Як на мене, помилка вважати, що ці слова стосуються тільки духовних лідерів Церкви. І до речі, в цих словах до Тимофія не чути: Бог все зробив для вашого спасіння, і ви не можете нічого додати до свого визволення та порятунку, вірно?

Отже, "вникай у себе та вчення". Топ то, що радить Тимофію Павло? Вдаватися та заглиблюватися у вчення ВЗ чи НЗ.., а? Мало хто конкретно розуміє про яке вчення йде мова, і може це пояснити навіть собі.

Сміливіші скажуть що Павло говорить про вчення Іісуса, в НЗ... І це так і не так, вірно? Питаю тих хто знає коли з'явився в широкому доступі перший збірник Євангелій та Послань. І розуміє що міг читати Тимофій для спасіння (ВЗ).

Отож, все просто: «Дослідіть Писання, бо ви думаєте через них мати вічне життя; а вони свідчать про Мене. /Від Іоанна 5:39/ Це слова Христа тим, хто так само як і Тимофій мав доступ, але тільки до книг ВЗ. Отже, вчення не тільки з'явилося в НЗ, воно вже почалося ще в ВЗ. І воно свідчило про те який є Бог. Але багато хто думає, що Христос говорить у цьому уривку тільки за пророцтва про Себе, хіба?

Зараз, навчені (багато хто), що ті хто ходить в зібрання, вже обранні. Та гарантовано врятовані, як треба - як Бог заповідав. Бо треба тільки віру і любов, і вже маєш праведність... Але, це не так.

І я говорив у свій час таким (не вчителям, учням їх) Скажіть: Левіт гл 19 (вже не говорю про всю главу) з 11 по 19 вірш хоча би читали? Тих, хто пам'ятав про що там мова, питав: чи готовий ти так поступати завжди, в будь-яких обставинах, та з усіма без винятків.? Не пригадую однозначної відповіді "так" або "ні". І це дуже показово, на мою думку. Люди вважають себе спасенними і при тому нехтують про заповідь "вникай у себе та вчення". Типу, це не їм написано. Таке ось відношення до заповіді.

алеб, гіпотетично, ви чию б сторону зайняли бідного чи багатого, у спірній справі. Чи в вас апріорі бідний завжди правий? Навпаки? Дуже важко бути необличяприятним, на мою думку. Та чесно розібратись - хто правий, а хто ні.

Ще спитаю:

А в серці ворожнечу на когось, чи на щось, маєте? Відповідь приблизну знаю. Але ще можете самі сказати.

І... Не те погано, що я чи ви недосконалий, погано що спокійно можна жити з такими недосконалостями. Будинок на піску побудований, і тільки до першого випробування ти "святий" але, вже колишній.

«... з радістю приймають, але які не мають кореня, і часом вірують, а під час спокуси відпадають; /Від Луки 8:13/

До речі, тут мова і про вірян ВЗ та НЗ. Та навіть про Симона, який повірив, а потім... ну всі знають.

ПС

Ще питання, під час спокуси хіба віра десь дівається. Забув що існує Бог і що він хоче? - думаю ні. Тільки... Вчинки міняються (заповіді виконуються якось від випадку до випадку), і все, на початку.

"Спокуса і випробування в грецькій мові одне слово, дія різна. Спокуса направлена на внутрішню дію, випробування це зовнішні фактори."(с)

****

Думаю... Не завжди спокуса "направлена на внутрішню дію". Але я не впевнений що зрозумів що таке "внутрішня дія". Маються на увазі тільки думки? Є приклади з Письма, та більше деталей? По моєму, що випробування, що спокуса, це те що розкриє мої справжні наміри та вади - і я побачу себе, хто я насправді. Це, в контексті того що я вище писав (тут), спокуса та випробування одне і те саме (випробування можна теж не витримати, так в мене виходить, - інакше б не закликали до терпіння: «Терпіння потрібно вам, щоб, виконавши волю Божу, отримати обіцяне;» /Єв 10:36/). Хоча я і згоден "Коли приходять випробування, можна піднятись на вищий рівень (наприклад терпіння) «знаючи, що випробування вашої віри вдосконалює ваше терпіння;» /Як 1:3/. Але, коли є випробування, завжди приходять спокуси. Приходить спокусник – той, який зразу знайде для вас «вихід» з ситуації, в якій ви знаходитесь, але насправді це взагалі не вихід".(перифраз) Тому, мабуть, в грецькій мові це одне слово. 

"... то слово приймає з радістю; та кореня не мають вони, вірують дочасно, і за час випробовування відпадають". (Огієнко) /Лк 8:13/

"... з радістю приймають, але які не мають кореня, і часом вірують, а під час спокуси відпадають; /Лк 8:13/

Видно, що помінявши слово "спокуси" на "випробування" зміст не міняється. Фінал один - відпадіння (зрозуміло різниця є - тебе зламали, чи ти сам погодився, але...). Ще, що розумію з цього вірша - відпадіння стається не за відсутності віри, а за відсутності кореня. І... Думаю корінь це в цьому випадку серце - "... хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, і плід приносять вони в терпеливості". Лк 8:15

Хоча,

Христос пояснює в Матвія свої слова так: "але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується".

Можна припустити, що Христос тут говорить про вірність, відданість та жертовність, яких не бачить. Але, в завершенні слів в Матвія Господь ніби хвалить того: ...хто слухає слово і його розуміє. Мф 13:23

Отже, ті вади "вірність, відданість та жертовність" самі по собі ні що, - важливо щире й добре серце, і чути та розуміти (бути переконаним) в правильності того що говорить Слово Боже. І тоді спокуса не спокуса, випробування не випробування, а звичайний "екзамен".?

Отже... Розумієш і переконаний що треба робити, або, сказати простіше: серце не вагається між "правдою" земною і "правдою" небесною. Наприклад, що робити: треба прийняти смерть (без вини) або подумати про сім'ю, що з нею буде після мого вибору. Типу такий - а де тут справедливість і де та правда, в чому сенс? Це і по Матвію, і по Луці такі варіації. Ніби.

Був на служінні. Було хрещення та спомин. Поділюсь, тим що мені воно навіяло.
Отже.

Для мого розуміння євхаристії (спомин), має відношення ряд місць з Євангелія від Івана,- я вважаю їх ключовими, а інші місця (з Євангелій та Послань) розглядаю як органічне доповнення.
Спочатку апостол каже, що «Слово стало тілом» (Ів. 1:14), потім сам Христос, каже під час проповіді в Капернаумі про справжній хліб із небес, що дає життя світові; і далі говориться про тотожність між хлібом та плоттю, глибоко та детально. (Ів. 6:32-51). Ця розмова закінчується, пропозицією Христа, їсти його плоть і пити його кров (Ів. 6:53-58). І... Багатьом, учням, це було незрозумілим: «... багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: Жорстока це мова! Хто слухати може її?» /Ив 6:60/Бо так само, з вірша 53 по вірш 58 дуже глибоко та детально обговорені ці речі «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня.» /Ив 6:54/ А я... Я тут не бачу ніякої символіки (топ то не сказано Христом або Павлом, десь: їжте те що символізує Моє Тіло та Кров). Павло після слів "смерть Господню звіщаєте" далі каже: «Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти (чого?) Тіла та Крови Господньої!» /1 Кор 11:27/ І я не відкидаю, цих чи інших слів Христа або Павла, учням, яки проговорюються в молитві (сповіщаємо смерть та інше). Думаю, не треба забувати... В причасті є видима сторона та сторона скрита від очей. І я не бачу сенсу сповідати якісь надбудови та символи... Вважаю, з'їсти кусочок хліба та випити трохи вина, як символ, - це не посилить, ні  мій зв'язок з Богом та не зміцнить і не оновить мою внутрішню людину.
Написав не для дискусії. Я впевнений що це так. Але в кого інша думка, цікаво було б послухати.