Ось вам різні ілюстрації.

Малх був цивільний, але він виконував наказ і очолював озброєний натовп - топ то "перемовник" з нього ні який. Він чималий ватажок того натовпу з мечами та списами. Міг наказати "порвати" Петра... від "образи". І почавши з нього (Малха) Петро зробив досить вірний стратегічний крок (по людському розумінню) Озброєний натовп присмирів (розгубилися від дій Петра), шансів мало, що могло би бути і навпаки. І в цілому... Поранений ватажок міг дати команду відступити, ні?

ПС

Дивлячісь іллюстрації, в мене складається враження, що він (Малх) якби став заручником Петра... Як би замість слова "вдарив" було б інше слово, наприклад, "відрізав". Я би схилився до цієї версії більше.

«Коли ж були з Ним, бачачи, до чого йде справа, сказали Йому: Господи! Чи не вдарити нам мечем? /Від Луки 22:49/

Тут теж питання до виразу "чи не вдарити нам(?) мечем". Стільки учнів... скоріше за все були ще в когось мечі.

Є таки переклади де так і переклали: "чи не вдарити нам мечами(!)"

«І ось один із тих, що були з Ісусом, простягши руку, витяг меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.» /Від Матвія 26:51/

І інші Євангелісти кажуть "вдарив, та відсік".

Може і вдаривши відсік вухо. А може і... З цього вірша витікає ніби такий порядок дій - перше Петро вдарив Малха, потім відсік вухо. Варіант: Малх впав від удару, і потім Петро йому відсік вухо... Як на одній ілюстрації.. Варіант два: Малх від удару став напівоберт і вже тоді Петро йому відсік вухо. Теж є подібна ілюстрація.

Отже, такі міркування, наразі

"Тут Шимон Петро вихопив меч, який носив із собою, вдарив слугу первосвященика і відрубав йому праве вухо."

"Слугу звали Малх. Потім Симон Петро, ​​у якого був меч, вийняв його, і вдаривши їм раба первосвященика, відтяв йому праве вухо;"

"раба того звали Малх. Симон Петро оголив меч, вдарив і відтяв праве вухо рабові архієрея."

Ось ще варіанти перекладів.

І ще ілюстрація... як мінімум видно що всі вважали Петра правшою

Цікаво у вас виходить:Іісус знаючи що в учнів є два мечі, каже їм що треба купити меч.

Він це сказав для чого? 1. Просто, аби побалакати. 2. Перевірити  чи вони признаються, що в них є мечі. 

В Писанні є чітка відпвідь, для чого на той момент треба були мечі.І здається я і вам про це вже раніше писав.Але ви уперто не бажаєте цього бачити.Мішає "своя придумана віра"?

Не важливо що планував (чи хотів) Петро, коли відсікав Малху вухо, важливо що планував у той момент Він (і зроблено було так, як заплановано)

Така "версія"  не підходить?

Ну, як що ви сумніваєтесь що Ісус знав про два мечі учнів, справа ваша, сумнівайтесь. Вам на то й голова дана, щоб шукати відповіді, та уникати сумнівів. Ви як думаєте для чого було питання про мечі?

Раз Господь знав, що є два мечі, і спитав... Я думаю Він знав що хотів тим сказати, і від чого застерегти учнів цими словами... а ви, знаєте?

Цікаво виходить не у мене, а у вас, ні? До речі... Щось мало питань ви запропонували до розгляду, но... Похвально те, що ви почали думати, levko1. Але ви на жаль, тільки ставите питання. Але можливо це вже в минулому. Правда... Мені щось підказує, що на свої ж питання, у вас готової відповіді немає. ну не буду гадати. В загалом побачу.

Неправда ваша.В моїх останніх двох постах були не тільки запитання.

Відповідь:Питання Іісусом про мечі, було підняте   для того щоб збулося  пророцтво про  Христа -"до злодіїв причетний",крапка.

Якщо ви не зрозуміли:В тих моїх двох   питаннях був сарказм.

Питання абсолюто не в сумнівах, а в тому що я не вірю в ваші фантазії про "в них було два мечі".

Після того як Іісус сказав купити меч, вони що сказали "у нас є два мечі" чи "ось тут є два мечі" ?  (вже логіка каже що не було  у них мечів).

Але якщо вам треба більше ніж логіка, то будь ласка:Вираз "Ось тут два мечі "-не каже про те що вони(мечі) були  у них, так як вам хочеться бачити.

Вислів "ось тут два мечі" -каже що там, в тому домі де вони звершувли Пасху, було два мечі (для охорони ), що було закономірно.Ось тому "тут є два мечі".

Може це і жарт або сарказм, але я не дуже його зрозумів.

В іншому... Навіть те, що Христос дав пораду учням ще в приміщенні, і їх (учнів) реакція на це, і слова "ось тут два мечі" - доказує лише вашу версію, але навіть не на п'ятдесят відсотків.

Хіба мечі це не "розкіш", або як з ваших слів виходить, чужа власність? Учні собі їх рішили прибрати - привласнити, типу: а нащо вони господарю?

До речі, господар, мабуть, мав сина, так? Все ж таки два мечі...

Та і чому "тут" були ці два мечі... Учні що там нишпорили перед тим як сісти за стіл? Самі вдумайтесь. Тільки прозвучали слова Христа, і вже учні з мечами, як з під землі: "ось тут".

Якось все притягнуто дуже виходить.

"Намалюйте" ви свою картину. Де учні могли побачити ці мечі... Як так швидко зорієнтувались в чужій хаті

хата була їх (учнів) однодумців. хазяї були разом з Христом, коли Він казав ті слова, і самі запропонували свої мечі...

-

також, мечі, вірогідно, були тупі. це були в певній мірі муляжі, оскільки іудеям зброя не дозволялась, як відомо (вони були в окупації, і озброєний іудей автоматично ставав злочинцем).

-

що цікаво, на тут на картині в руках Петра не меч, а ніж. певно, з тих же міркувань, що мати при собі мечі заборонялось іудеям....

Ну по перше, у вас не має доказів що "Тільки прозвучали слова Христа, і вже учні з мечами"-там могла бути пауза.

По друге,  допустимо що було моментально, як ви сказали.А знаєте чому?Тому  що перш ніж прийшов Христос в цей дім, з іншими унями-  там уже "похозяйнували" Петро!  з Іваном, приготовляючи Вечерю.

Ну і по третє (що більш важливо)- Якщо  в учнів були з собою мечі і Іісус про це знав (ваша версія), то абсолютно не було ніякого сенсу Христу казати що треба купити меч.Навіщо купувати те що і так в них було,логічно?

Він би просто сказав би "Приготуйе мечі які в нас є, для того щоб збулося  написане про Мене".

Але Він не так сказав...

Не думаю, почитай уважно.Скоріше було так як і з осликом, і ті , і ці були інструментом  для звершення праці Христа, і в цьому чудо, образ ...

Ну, я не кажу що в цьому зовсім немає сенсу, у ваших словах. Але... На той час думки висловлювались в іншій формі. Наприклад, мені, колишньому язичнику, з певним менталітетом. Важко одразу зрозуміти єврея, в якого інший менталітет, та найти з ним спільну мову.

Що вже казати про велику різницю сучасного, нехай вже і колишнього, поганського мислення. Та древнього юдейського мислення. Мислення на яке накладений відбиток іншого виховання, традицій, звичаїв... Та все це ще і під товстим "шаром" закону та передань.

Наприклад, ці слова «.... не воїнством і не силою, а Духом Моїм, говорить Господь Саваот.» /Захарія 4:6/ або «Один(!) із вас проганяє тисячу, бо Господь, Бог ваш, Сам бореться за вас, як говорив вам.» /Ісус Навин 23:10/ - По різному пояснять вони та ви... І ваші пояснення можуть відрізнятись кардинально, розумієте? Ви не раз скажете: а чому це саме не висловити от так?

Але все це... Я говорю, за себе, є таки в чому заплутатись. На момент цієї розмови з Христом, коли вони почули про мечі, що з закону та за яким значенням їм могло спасти на думку..? Слова Ісуса Навина, чи Захарії, або ще якісь.

Було тільки у двох учнів (по мечу), які не розслаблялись. Інші мечів не мали, і за безпеку не думали, та не переймались дуже. Можливо вважали: не мечем перемога, а святістю - думаю вони у своїх діях спирались на слова закону, все ж таки.

От і до них і відносились ці слова "хто не має купи". Але... Господь, як розумію, казав їм про майбутні тортури. Та небезпеку що їх очікує в кінці його місії. І так само я розумію що його слова не наказ. Типу - не маєш меча, обов'язково купи, і вже, негайно.

Скоріше за все тут скритий парадокс, за який я думаю. От же, як раніше? - виконуєш заповіді, тобі добре і безпека навкруги. А Христос ніби каже: виконуєш заповіді, але миру не чекай

По цій вашій думці теж сумніви. «Учні зробили, як наказав їм Ісус, і приготували пасху.» /Від Матвія 26:19/ Хазяйнувати вони не мали б з трьох причин. Перша, був наказ (якісь рамки). Друга, приватна власність юдеями дуже поважається. Третя, хазяйнував таки господар.  Отже, на Пасху, будинок та кімната мали бути певним образом прибрані. І це не гостинність, лишати "хазяйнування" гостям. Навіть більше... Думаю господар, він їх всім забезпечив, треба було тільки все на столі розставити за звичаєм, типу допомогти по дрібницях.

Ще нюанс... Всі хто служили Господу іменням, були і його учнями. Ви розумієте до чого це я?

ПС

На рахунок ножа, алеб. На попередній сторінці є інша ілюстрація, сам меч, реальний. Він чи малий ніж, тесак як би схожий більше до мачете (довжина ніби 70.2 см, ширина 9.4). І він зовсім не схожий на римський меч. Отже... це реальний мечь, а... Те що малюють художники, з розряду "бо я ТАК бачу". Прикладом може бути іконопис. Використовувати малюнки як факти... таке собі. Хіба як доповнення, новий погляд на щось, тоді підійде.

ППС

На ілюстраціях, їх трохи є в інтернеті, видно що не багато художників вірили, що з відстані, з розмаху, відтяти вухо можливо. Але і в тих, що вірили в таке, в них завжди Малх збитий з ніг, на малюнку. Одна ілюстрація теж, на минулій сторінці, є... Тому і виникає питання: як це можливо, без інших пошкоджень, відтяти вухо одним ударом, тримаючи меч перший раз в руках?

Я ж спеціально слово "хазяйнували"  написав в лапках.

І думаю получити інформацію (про що ми писали), не було  безкультурством.

Добре ще... що ви зрозуміли, що пропозиція Господа "купити меч" відносилась не до тих хто мав мечі. І логічно пропонувати докупити мечі тим хто ті мечі немає. І нічого алогічного в тому немає, що Господь не сказав щось подібне: "Я знаю що в вас є два мечі, але ті, хто не мають їх (мечів), продай одежу та купи ...". Досить й короткої фрази: "хто немає, купи".

Отже, що учні (Апостоли) по моїй версії мали мечі, або мали мечі інші учні (господарі хати), та передали їх апостолам, по вашій версії. Результат той самий.

Учні могли захищати себе та ближнього, - "підстав праву щоку" не значить дозволити робити з собою що завгодно. Я розумію, є різниця... Одне діло терпіти приниження, друге діло терпіти насильство влади, і зовсім інше терпіти підскакування якогось хулігана.

Тим більше... Ще, заповідь "не вбий" як раз і підказує що я маю берегти життя ближнього. Та протидіяти в тому числі й силою, якщо моєму ближньому щось серйозне загрожує. (дивіться на поведінку Петра в саду)

"Не вбий" може значити - не вбий особисто; "Не вбий" може значити - не проходь повз, коли життю ближнього є загроза. Топ то - не допусти вбивства ближнього, протидій. Силою, якщо треба.

По іншому. В тому то і річ, учні та Господь в кімнаті були самі, коли Господь запропонував купити мечі. І не могло статись так, що хтось з Апостолів почувши таку "пропозицію" вийшов в другу кімнату, до служивших своїм майном Господу "учнів" питати: "в вас мечі, є?". Про це, думаю був би якийсь натяк, в Письмі. Як що розмова Апостолів відбулась з господарями, топ то (учнями) раніше, до того як вони всі (Апостоли та Господь) приступили до Пасхи. Виникає питання: для чого Апостоли наперед визнавали в господаря за мечі?.. Раптом стали таки далекоглядні?

Отже, сумніви та нові питання..

"Не убий" це так само - "Рятуй взятих на смерть, і невже відмовишся від приречених на вбивство?" /Приповісті 24:11/

Ось. Надіюсь моя думка зрозуміла. Наразі, ця тема розкрита досить. Можливо, пізніше, можна буде щось додати до неї. При бажанні.

Отже, тепер, розгляну хрещення та віру Симона волхва. Охочі долучайтеся.

Віра Симона, ущербна, пробую розуміти - але в чому саме.

В хрещенні Симона не відбулось освячення, смерті гріховної людини - чому.

Ще... На що та який стан души Симона вказують слова апостола... Для початку вистачить, а надалі, зрозуміло питань буде додаватися. Наприклад...

Віра та особисті зусилля Симона... де їх не було, і де мали б ці зусилля бути.

Царство Боже зусиллями береться

«... донині Царство Небесне силою береться, і ті, хто вживає зусилля, захоплюють його,» /Від Матвія 11:12/

«Увірував і сам Симон і, хрестившись... бачачи великі сили і знамення, що відбуваються, дивувався.» /Дії 8:13/

Думаю, зіставлення цих віршів підказує відповідь на питання: у чому ж віра Симона була ущербна.?

Якщо, як написано, "увірував Симон". Я розумію - він оголосив вірне сповідання, та підтвердив його в хрещені. А далі… Далі стоп. Зусилля з його боку не було.

І... Хіба справа не в дарах, чи не вони і його бажання їх отримати його зупинили? Адже є думка – є дари, отже, все є (і гарантія на спасіння). На мій розсуд, слід шукати причину падіння Симона не в тому, що він нібито "не народився", від "води і Духа". Цю причину, як на мене, можна побачити потім, в його увазі, - в тому що саме він шукав після увірування (і народження). Чим він був зацікавлений... А цікавився та шукав він, всі бачать - "великі сили і знамення". Отже... в діях Симона можна побачити таке "правило" - можна почати добре, потім зупиниться, і навіть перестати підкорятися істині. Про такій варіан сказано Галатам: «Ви йшли добре: хто зупинив вас, щоб ви не підкорялися істині?» /До Галатам 5:7/

Далі... Адже якщо одних (відроджених) могло зупинити бажання обрізатися, так само може інших, допустимо Симона, зупинити наявність дарів або прагнення до них, як у Коринфській Церкві, наприклад...

Загалом думаємо далі.

Далі, по Симону. Якщо взяти слова Письма "увірував і сам Симон та охрестився". З них витікає (з цих слів), що віру Симона (його серце) окрім Господа бачити ніхто не міг, але хрещення... ця дія (хрещення) відбувалось/ється публічно. При свідках. Зі сповіданням віри (в кого увірував) та визнанням гріхів (яких саме). І так само сповіданням усно, цих гріхів, прилюдно (на той час таке практикувалось). І вже потім, відбувалось хрещення - занурення, або окроплення. Ні?

Отже, Пилип, якби сумнівався в чомусь, навряд чи охрестив Симона. І бачу, Симон, став учнем Пилипа "не відходив (наслідував?) від нього та, дивувся" - силі Божий.  І хочеться спитати деяких коментаторів, які говорять про "лицеміря" та "не відродження" Симона - як в спілкуванні з Симоном, обдарований дарами Духа, Пилип, не звернув увагу на таке. На, так би мовити, "лицемірство" Симона. І не облічив, та не підказав йому, нічого. Та допустив його до хрещення та причастя (від якого, до речі, окрім оновлення духа, може бути хвороба або і смерть (1 Кор 11:30))

Висновок, в мене, один - Симон почав добре. Пилип, тому свідок. Але на жаль це можна сказати лишень про початок шляху Симона - відсутність явних, так би мовити "смертних гріхів" - припинення демонстрації "своїх чар". Та "увірування (сповідання) та хрещення (визнання гріхів)". І ще, "наслідування Пилипу, та дивування силі Божий".

ПС

Один коментатор каже: Симон увірував "удавано, на словах та тимчасово". На рахунок "удавано та на словах" великі сумніви, написав чому. А про "тимчасово" скажу ось що: своє відходження від віри, Симоном, не могло бути ним самим сплановано. Він сам, на початку навернення, не вірив в те, що може від себе такого чекати (отримати б дари, а порятунок души не важливо). Скажу так: він спокусився, як Галати. І підведу рису - хоч ти/я народжений з гори, треба дивитись, щоб не бути відсіченим за криву віру. Симон та інші «... відламалися зневірою, а ти/я тримаєшся вірою: не пишайся, але бійся. /До Римлян 11:20/

мир вам.

а от якраз і охрестив.

"тебе, Кирило, охрещу. а тебе Полікарп, ні - ти підеш в ад за гріхи свої" - не було такого ніколи і не буде.

-

хрестили всіх бажаючих.

а Симон (волхв) не помер для себе. не зрікся себе. не побачив Бога, хоча бачив чудеса Божі і знамення.

і далі бачив тільки себе і свої можливості, свої так би мовити таланти. котрі хотів дещо збільшити, як відомо з тексту (щоб він міг хрестити Духом).

Просто скажіть, алеб, знаєте в який момент людина народжується з гори? Я думаю тільки Бог знає. І Бог це сказав в свому Слові: «І буде: кожен, хто покличе Господнє Ім'я, спасеться». /Дії 2:21/

Просто тлумачать ті слова не в тому сенсі. Тлумачать що "спасеться" це вже про обітницю. А я думаю, це слово про народження і процес... про пізнання істини та правди.

«Краще б їм не пізнати шляхи правди, аніж, пізнавши, повернутися назад від відданої їм святої заповіді». /2 Петра 2:21/

Чи можна не народившись, щось з Царства Божого пізнати?

Охочих так хрестять лише в Православ'ї та Католицизмі. І то не просто, зрозуміло, окрім немовлят та підлітків. Є там для дорослих підготовчі курси та інші настанови. Але... такої практики немає в протестантів, хрестять лише після випробування, питання, чому? Думаю, вони дбають про "обличчя" Церкви Христової, про її репутацію... І думаю, Пилипу теж не могло бути все одно, як буде жити Симон далі. Топ то... Закрити очі, на те що хрестить "вовка в овечій шкурі", він не міг.

Віра та інші зміни в житі та серці Симона були для Пилипа ознакою. Лишень, думаю, Пилип засіявши добре сім'я в душу Симона, не міг сказати наперід - що Симон (яке сім'я) буде поливати, а що бути сушити.

«Але, коли повірили Пилипу, що благовістить про Царство Боже і про ім'я Ісуса Христа, то хрестилися і чоловіки, і жінки. Увірував (в це) і сам Симон і, хрестившись...» /Дії 8:12-13/»

Тут видно, у що повірив Симон. Повірив у Царство Боже та в ім'я Ісуса Христа. І думаю, алеб, все, що потрібно для народження та порятунку душі, було надано всім, у тому числі і Симону. І їм, і йому відкрилася дорога і шлях до Божого Царства. Він призвав Ім'я Боже.

«І буде: кожен, хто покличе Господнє Ім'я, спасеться». /Дії 2:21/ Покличе один раз? Один раз... мало, ні? Кожен, хто буде кликати ім'я Господнє в усіх ділах та по всяк час - спасеться.

Слава Господу.

вітаю.

притча про сіяча. в ній відповідь.
в ній підтверджується і те, про що пишете Ви, і те, що хочу підкреслити я.
зерно було посіяно і зійшло - це пишете Ви і це правда. Віра Симона була щира, як і його навернення в Тіло Христа.
але. земля непридатна для росту. і це необроблена попередньо земля після кинутого в неї насіння не стала кращою. це наголошую я.
і третє, і саме парадоксальне для нашого розуму - дії Сіяча.
сам факт сіяння в непридатну землю.
чому на мовах говорять люди негідні? одне слово від Духа, інше від сатани (прокляття).
чому благодать Божу приймають і живуть собі приспівуючи, грішники, сатанисти, вважаючі себе християнами?
пастори - перелюбники і служителі маммони - через них діють пророцтва і зцілення?
хтось скаже - це лжепророцтва, лже-мови, лже пастори.
не думаю. через них діє Бог в міру можливості.
в такому поганому грунті ростуть нещасні Божі рослини (дари Духа) і дають такі от плоди. час від часу.

чи наслідують Царство такі люди? це вже інше питання....

Через сатанистів, Бог  не буде діяти .

--------------------------------------------------------------------------

По Симону :Не бачу щоб звернули увагу на те, ким  він був до увірування.Це має велике значення.Йому як мінімум потрібно було:Сповідування, зречення і навіть вигнання.

Не дуже зрозуміло, що це. Заперечення?

Будь ласка, більш детально поясніть. Що пропустив Пилип

Так, Симон був, так би мовити, маг. Але, і решта самарян не були ангелами та невинним "подарунком" для Церкви. Своя релігія та інше... така собі мішанина чаклунства і юдейства. Всі вони мали контакти, тою чи іншою мірою з бісами: «Його слухали (наслідували?) всі(!), від малого до великого, кажучи: це велика сила Божа.» /Дії 8:10/ Отже, хіба це одержимість?

І по одержимих... Завжди, в Письмі, йде мова про одержимих, частина з яких (по вашому) самі не усвідомлювали свою темну сторону. А частина(?) усвідомлювала свою співпрацю з цією темною стороною. Симон належав до останніх, так? Але, називати це одержимістю (затьмаренням розуму та відсутністю вибору), по моєму, перебільшення, ні?

Дійсно, це має значення. Для мене, в тому сенсі, що Симон міг відрізнити якість того що робив він особисто, та того що творив Бог через Пилипа. «... не відходив від Пилипа; і, бачачи великі сили і знаки, що відбуваються, дивувався.» /Дії 8:13/ Яка ясність судження (бачачи дивувався), так?

По процедурі, яку ніби пропустив Пилип (висновок з ваших слів), охрестивши Симона. Ось що є:

«Багато хто з тих, хто увірував, приходили, сповідуючи й відкриваючи справи свої». А з тих, що займалися чарівництвом, досить багато, зібравши книги свої, спалили перед усіма... ». /Дії 19:18-19/ Процедура зрозуміла?

І далі, бачите, різницю між одержимими бісом мимоволі(!), та не одержимими, але співпрацюючими з бісами добровільно(!). Останні, мимоволі, не приймали звістку про Христа та Царство. Їх приводили, а ці приходили самі, та обирали. - Вільні люди, хоч і проблемні.

ПС

Ви вважаєте одержимими співпрацюючих з бісами через магію.? Типу вони, через співпрацю, одержимі? Читайте Письмо, вище видно, це не так. Тим більше на мою думку, за одержимість Господь не карає. Сама одержимість є вже кара, в більшості випадків. Та і самі одержимі, якби вибору, і не мають. Яка б ступінь одержимості не була.

До речі... Епілепсія та одержимість схожі, але це не одне й те саме. Тому й часто закликаю - дивіться на наявні ознаки. В кожної своя назва. Буде меньше помилок.

Ось одержимість, важка форма:

Загроза особистому життю або здоров'ю: «І почасту кидав він ним і в полум'я, і до води, щоб його погубити ...» /От Марка 9:22/

Легша, на мою думку, форма:

Вчинки, незрозумілі оточуючим, з загрозою (як варіант) тваринам або майну: «... дочка моя жорстоко біситься.» /Від Матвія 15:22/

І ще легша:

Загроза від одержимої оточуючим ,через наведення на них порчі та іншого: «... служниця одна, що мала віщунського духа, яка ворожбитством давала великий прибуток панам своїм.» /Деяния 16:16/

І... Тут, в цих уривках про одержимих, у всіх них спільних одне - слідування наказам злого духа. Навіть одержимі в легкій формі, не мали свободи:

«Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння! І багато днів вона це робила» /Дії 16:17-18/

Не бачу в Симона, навіть легкої форми, певні ознаки якої можна було б, побачити в наведених прикладах.

ПС

Як що ви скажете, щось про їхню свідомість (колишніх ворожбитів, магів та інш), послухаю. Але... Хіба що ви колишній маг та ворожбит... що ж, в такому випадку "зніму кашкета" та вніматиму.

Ну, і якщо не плутаєте одержимість з перевернутим розумом, та не плутаєте одержимість з наявністю або відсутністю особистих пристрастей:

«А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне» /К Римлянам 1:28/ Але це не вирок, ні?

«Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв» /К Римлянам 1:29/

Ключове тут: "не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні", так? Топ то вибір був. Як на початку відмови "мати Бога в розумі", та після, як би захотіли відвернутися від таких справ, та "мати Бога в розумі"

Одержимі, яким треба "вигнання", не так. Я навів три приклади. Решта, з практики, вашої особисто - звільнення людини від пристрасті пияцтва або куріння, можливо гніву (в чому сумніваюсь), зовсім не "вигнання", і не те, що треба було Симону.

Він сказав же: "помоліться за мене ви". І Апостоли, які всім помагали, тут, в цьому випадку, рішили відмовити?

Або сказати: "та вже пізно"..?

Як би була йому потрібна чиясь допомога (якесь вигнання), вона б була... Сто відсотків.

Не забуваємо що це вами придуманий вислів.

В Божому Царстві багато працівників, тому і послані були інші апостоли, для завершення початого Пилипом.

Коли я писав про "вигнання" то написав "навіть" правильніше було б  "можливо". Я мав на увазі не тільки Симона, а таких як він.Думаю доказувати далі щось немає сенсу.

Скажу ще одне в цілому:Людям які приходять із світу,  не потрібно те про що я писав, найголовніше повірити і прийняти Христа як Спасителя.А от ті хто мали звязки з сатанинськими справами ...

Ви не бачите, а я бачу.  Так буває.

Завершення початого... ? Ви про те що Пилип міг бути прозелітом (і був), а Апостоли були юдеями, - і Бог таким чином, через прихід Апостолів та покладання ними на самарянских вірян рук, поклав край старій ворожнечі. Між юдеями та самарянами, об'єднавши їх? Як колись засвідчив про єдність поган та юдеїв, дозволивши хрестити(!) Корнилія сотника, через того самого Петра.?

Але, продовжуючи вашу думку, - ви бачите, щоб Апостоли, довершили над Симоном те що, як би бачите ви, не входило в обов'язки Пилипа? - Я не бачу.

Лише бачу те що Пилип охрестив Симона, тим з'єднавши його з Церквою, допустивши його до Тіла та Крові Христової (причастя) До речі, на Корнилія зійшов Дух Святий, але його хрестили... так що, хрещення не така вже і другорядна річ - ви як вважаєте?

Далі, думаю Пилип... Він би мав вину перед Богом за те що змінив процедуру вступу та об'єднання з Церквою, і не зробив те що в його обов'язки входило. Хрестив та допустив до причастя Симона, без повноти й ознак його покаяння та посвячення.

До речі, згадайте процедуру прийняття і допуску до благословінь (хрещення та причастя, служіння) у своїй Церкві. Не думаю, що вступ у вашу громаду, святіший та духовніший ніж в часи Пилипа. І в ті часи від вірянина вимагалося більшого ніж "не палити"... Як би Ананія та Сапфіра приклад, і їхня смерть тому підтвердження.

Так, напряму ви це не говорили, але ж напрошується саме такий висновок. Що для навернення Симона не було все зроблено Пилипом, і було якесь упущення. На жаль.

ПС

"Ви не бачите, а я бачу.  Так буває." - Ну і на рахунок сліпих і зрячих - Бог суддя.