Дякую за вітання, однак раджу Вам подумати над формулюванням. Звучить так собі, чесно кажучи - "людей і християн". Зневажливий сенс щодо християн.

Я просто привітався і нікого не зневажав. Люди є різні дехто додумує як вийде а розум то має бути освячений словом Божим

Християни, що не люди..?

Спробуйте нарешті уважніше читати те, що  пишуть інші люди, особливо коли це адресовано Вам.  Справа зовсім не в тому, що люди різні і у Вас, на відміну, наприклад, від мене розум освячений.

«Смерть и жизнь - во власти языка...» /Притчи 18:22/

Саме про це я хотіла сказати. Здавалось би, просто привітання. Але необережне формулювання зробило його образою.

Язик може сказати слова, що оживляють, і слова, що вбивають. Писання попереджає, що треба стежити за язиком, щоб не отримати поганого «врожаю».

Ще одне. Очевидне для мене, але не впевнена, що очевидне для igora84. Писання попереджає не тільки його, всіх попереджає, мене теж.  Тому мої слова не були додумуванням, щоб образити. Це була таки порада.)))

Язик мудрих постачає добрі знання, а уста нерозумних глупість висловлюють. (Прип.15:2)

З повагою.

Як на мене, то даремно "чіпляєтесь" до Ігоря.У нього,якщо звернути увагу, часто такий стиль  написання, простодушний хлопець, без зла (злого наміру)  і лукавства.

Його вислів я сприймаю: звернення до людей, але до людей особливих -ці люди Християни!

звісно шо люди, просто не усі люди є християнами.

ось тут усе ясно. і шо за питання? питання відпадають самі по собі.
дуже гарно не ускладнювати життя і не чіплятися до кожного слова, я ж не ворог, я ж як ніяк людина доброї волі і також християнин

ось усе просто і ясно

дякую за подяку але ж і ви подумайте про шось гарне, про Бога наприклад

Люди, нормального вам дня і майте Бога у розумі

Ясно.  Скажу відверто, мені прикро, що Ви назвали   моє ввічливе зауваження "чіплянням".

Будь ласка, по можливості не звертайтесь до мене.

А людині, якій чрез орфографічні помилки,  приписують те чого вона і не думала, як?

Більш важливо не як буква звучить, а те що за нею "стоїть".

По-перше, це не орфографічна помилка. До орфографії це не має жодного відношення.

Не сумніваюсь, що Ви точно знаєте, що за чиїми словами стоїть. Бо Ви все на світі точно знаєте. Наприклад, зразу зрозуміли, що стояло за моїми словами. Ясно ж, що я "чіпляюсь". Дружня порада більш уважно ставитись до формулювань (не до орфографії) з мого боку виключена. Хай людина ніколи не думає і формулює думки, як попало.

І останнє. Ви ж не здогадуєтесь (звідки Вам знати?), як зараз нам тут, в Україні, в Києві. Тому Ваша "підтримка" вчасна. Я оцінила. ((((

А це вже маніпулювання і воно не доречне, тому що якщо  так мислити-Ігор проживає там де і ви.

І до речі, якщо я не помиляюсь,(можливо це хто інший, Ігор може підтвердити, або заперечити) він писав   що раніше (те що почалось в 14 році) був там, де ніхто з нас не був. А від того бувають наслідки,далі писати?

Дія, людській натурі завжди хочеться, щоб про неї тільки добре говорили, але ж Ісус сказав :"Горе вам, коли всі люди будуть говорити про вас, тільки добре". Надіюсь знаєте чому?

І ще "про дружню пораду до Ігоря", ваше слідуюче  "не звертайтеся більше до мене"-каже яка вона дружня.

Це вже Ваша заслуга. Ігор84 прочитав Вас, впевнився, що я додумую і чіпляюсь. Навіщо йому думати над своїми словами, навіщо розвиватись, він же простодушний хлопець. І написав наступний пост  в такому тоні, який я по відношенню до себе не допускаю взагалі. І я вирішила, що більше  не буду з ним спілкуватись. Не хочу. Вибачте.

Ні, не знаю. Звідки мені знати.

Я зрозуміла.

До речі, прочитав цікаве висловлювання модератора в закритій ним темі, що хтось за когось просив.

По суті це порука (мені тут в Америці ой як відома ця справа,за цих три роки, я і мої працюючі діти вже  стільки назапоручались що збились із рахунку,дякуючи Богові всі самі сплачують за квартири ,це в більшості за що поручались,хоч і були переживання).

Так от про що я,  думаю поручитель повинен мати на увазі, що пише, той за кого він поручився. І якщо ніяких зауважень  тому за кого він поручився не робить, то виходить що йому подобається, що той пише.

Чи то я чогось не розумію?

Я так розумію, це сарказм?

Я теж прочитала. Хочете вірте, хочете ні, але я ні за кого не просила. Не знаю, чому модератори так написали. Коли з цього форумчанина зняли довгостроковий бан, він подякував модератору, я теж написала подяку модератору:

Цитата Корбен Даллас

Я: "Амінь. Теж висловлюю щиру подяку Адміністрації МегаПорталу InVictory".

Мабуть. Не буду щось придумувати, напишу так, як є.  Мене образили Ваші слова, адресовані мені. Напевно я неправа, але що робити...  я так відчуваю.

Ну так, особливо коли пише про" эту чёртову ботоферу"

І в мене так буває, але в більшості потім це на користь.Вибачаюсь за "религиозность".

Привіт, друзі.  Час від часу читаю старі теми, часу на сон вночі залишається все менше - "сусіди" нам забезпечують "дозвілля".  Тепер більше цінуєш те, що колись було звичним та природнім. Це не тільки обговорення місць Писання, висловлювання своїх думок щодо них. Це ще й підтримка один одного в щоденному житті. Просто підтримка, не повчання, хоча і це було, як же без цього.

Образно кажучи, у пам"ять про ті часи, пишу цей пост. Для мене особисто вчорашній вечір та сьогоднішній ранок - це повернення до страшної дати 24 лютого 2022 року. Тривога, страх, біль та сьози. Це все і не закінчувалось з тих пір, але якось вже, на жаль, призвичаїлись чи що... Тепер з новою силою ці почуття охопили. Не хотілось вірити, що наша трагедія це просто гра для "великих світу цього",  що можна зрівняти агресора і жертву і навіть більше - звинуватити жертву і виправдати агресора.

Якось треба зібрати себе докупи і жити далі. Дуже важко і боляче.

=

Привет, друзья.  Время от времени читаю старые темы, времени на сон ночью остается все меньше - «соседи» нам обеспечивают «досуг».  Теперь больше ценишь то, что когда-то было привычным и естественным. Это не только обсуждение мест Писания, высказывание своих мыслей по ним. Это еще и поддержка друг друга в ежедневной жизни. Просто поддержка, не поучение, хотя и это было, как же без этого.

Образно говоря, в память о тех временах, пишу этот пост. Для меня лично вчерашний вечер и сегодняшнее утро - это возвращение к страшной дате 24 февраля 2022 года. Тревога, страх, боль и слезы. Это все и не заканчивалось с тех пор, но как-то уже, к сожалению, привыкли что ли... Теперь с новой силой эти чувства охватили. Не хотелось верить, что наша трагедия это просто игра для «великих мира сего», что можно уравнять агрессора и жертву и даже больше - обвинить жертву и оправдать агрессора.

Как-то надо собрать себя заново и жить дальше. Очень трудно и больно.

Зрозуміло, що війна завжди це кривавий бізнес, з обусловленим зменшенням "популяції" населення.. Зрозуміло, чому стратегія "випаленної землі".. Взяли і без проблем змели людей та знищили міста в місцях родовищ рідкоземельних мінералів та сланцевого газу.. а без війни попробуй так легко це зробити. Але ж хотілося вірити, що нас український народ хоть якось да підтримують у світі.. що та ж Америка - за свободу, демократію та християнські цінності. А вишло все, як і маємо сьогодні.. - два царя знову ділять світ.

Дуже прикро з цього приводу.. Рудий дід відверто повів себе як професійний і цинічний шахрай.. Зеленський повів себе дуже правильно - встав і пішов подалі від такої шахрайської компанії.. а інакше все було б ще сумніше.  І я знаю що кажу.. тому що особисто сам зустрічав і переживав на собі подібну психо-технологію.. Це коли тебе звинувачують в тім, що тобі навіть на розум не приходило.. не дають тобі нічого вияснити, пояснити.. не дають навіть перепитати і подумати, щоб хоть щось зрозуміти з того що від тебе хочуть.. не дають тобі навіть 5%, що ти можеш бути невинний. Коли тобі за декілька хвилин закидують в уші кучу обвинувальних слів, з вкрапленням декількох дійсних фактів.. при чому ще з переконливими стверженнями "верньіх товарищей".. то десь через хвилин 10-15, твій мозок починає з цим погоджуватися. І це жесть.. я вам скажу!  Якщо ти не сконцентруєшься і швидко не вийдеш (якщо це можливо) з цієї психо-обробки (до речі у неї є назва).. то через декілька хвилин ти 100-пудово сам, з випученими від шоку очима як жабка, добровільно "підеш удаву в пащу".. якщо раніше тебе вхопить некотрольована істерика. Точно це я і спостерігав в овальному. Хвала Господу Христу, що не дійшло ні до першого, ні до другого..

З повагою.

Я теж так вважаю. Думаю, що ця ситуація була усвідомлено зрежисована.

Погоджуюсь з Вами. Тому так боляче зараз. Я, наприклад, ще не прийшла до тями. Таке розчарування, просто слів немає.

100%.. Спонтанно така психо-технологія не здісненна.. притому її треба хоть трохи да відпрацювати.. Враховуючи вік рудого, це мало бути не один день. Думаю так.

Мені теж все це несподіване.. неприемне і трохи навіть злить. При тому ще на пам'ять пришов давний, дуже болісний конфлікт.. коли мене з дружиною намагалися подібно ось так розвести, і повісити на нас брехливе звинувачення.. При чому ті кому ми дуже довіряли.

З повагою.

Таки нічого нового. В той час, як моя образа, що зазвичай швидко минає, "дає плід", плід від Вашої упередженості вже визрів і добряче виріс. Саме упередженістю було продиктоване перекручування мотиву моєї дружньої на той момент (до Вашого втручання) поради більш уважно ставитись до формулювань.

Так, найбільш боляче можуть вразити люди, яким довіряєш. На жаль.

Так, і злість також. У мене за час повномасштабної війни змінився, не знаю, як краще сказати, перелік чи що відчуттів. Поясню. Я раніше  не вміла ненавидіти, були ситуації в житті, які теоретично могли б викликати мою ненависть до когось, але цього не відбувалось. Тепер є істоти, яких я не можу не ненавидіти. Мені це в собі не подобається, я б не хотіла такого відчувати. Це почуття деструктивне, воно може виснажити.

Виснажує також постійне почуття тривоги, біль, який не вщухає.

Слава Богу, вже мені трохи краще. Що не кажи, а  бути християнином - це таки привілей. Без допомоги та підтримки точно не залишишся.

"Господь - пастырь мой..."

=

Слава Богу, мне уже немного лучше. Что ни говори, а быть христианином - это таки привилегия. Без помощи и поддержки точно не останешься.

«Господь - пастырь мой...»

Гірше всього.. коли публічно використовують проти тебе те, що по зоровому глузду нізащо б не повинно було виноситися з міжособистісніх стосунків.

Хоч би що діялось довкола, душа моя чекатиме на Бога незворушно,

лише від Нього йде моє спасіння.

Він — моя Скеля, моє спасіння в лихоліття, мій порятунок високо в горах.

Мене не змусять похитнутись вороги! (Псалом 62:2-3)

З повагою.

Вітаю жінок і сестер по вірі з 8 березня, з жіночим днем. Війна тяжка але ж і причина пару хвилинок порадіти має бути. Хай Бог допоможе

Хай Бог допоможе і захистить від зла і біди

Щановні сестрички.. прийміть щирі, теплі, сердечні вітання зі святом Весни, Краси і Любові!

Щиро бажаю Вам - Божих благословінь, міцного здоров’я, нев’янучої краси і здіснення мрій.. нехай усмішка не згасає з Ваших уст, а кожен новий день наповнює Ваше життя приємними несподіванками та незабутніми враженнями.

З повагою..