У цьому світі розум — це мінус. Людина, яка каже «давайте порахуємо, це складно» — видається слабкою. А той, хто каже: «Все просто, треба зняти санкції з Путіна, підписати угоду, обійнятися» — сприймається як сильний лідер.
Масове сприйняття — це не рефлексія. Це не читання. Це не аналіз. Це інстинкт довіри до гучного голосу і рішучого обличчя. І в цьому контексті Трамп перемагає розум кожного разу.
Коли ідіот приходить до влади, він не будує систему — він її знищує. Бо система вимагає зусиль, знань, діалогу, відповідальності. А він хоче тільки влади — без утримання. Він боїться розумних — і оточує себе ще слабшими. Він не потребує критики — і перетворює будь-яку незгоду на зраду. Так виникає екосистема лояльних посередностей, які вміють лише одне: вгадувати, що скаже бос.
Це не особливість Трампа — це універсальна хвороба всіх трампів. Їхній стиль — це страх перед складним. Їхнє правління — це кастинг на найвищий рівень підлабузництва. І найстрашніше: вони не залишають після себе нічого, крім руїн. Бо посередність не здатна створювати — вона тільки повторює імітацію.
Україна — одна з небагатьох країн, яка це розуміє. Бо ми платимо за це кров’ю. Ми єдині, хто стоїть між Трампом і його вологою мрією підписати з Путіним “ЧУДОВУ УГОДУ”. Найкращу. Історичну. З нафтогазовим обміном, парадом суверенітетів і конкурсом “Міс Америка” у Вологді.
Американсько-українське партнерство 2022–2024 років трималося не на угодах, а на спільності розуміння. У 2025-му все це зникло. Замість підтримки — вимоги. Замість безпеки — бартер. Замість солідарності — приниження.