-
Грани смыслов
Смыслословий колебнья...
Размышление над “гранью”.
Грань кристалла, грань среды,
Грань сознания, грань воды.
Счастья грань - беды начало,
Жизни грань - конец беды.
Грань навоза - не бываёт.
Грань колхоза - не смешно.
Не имеют грани - “мани”,
Но про это уж грешно.
В чём мораль? А нет морали.
И нужна она едва ли
В каждом маленьком сюжете.
Смысла нет ни в чём на свете
Кроме смеха... Будь, как дети!
© В.Слётов.
-
Плачет девушка на стоянке,
Сидя в новом BMW.
Вся в слезах и губной помаде -
Три педальки, а ножки две.
Мир вам.
Мир вам.
Не упрекай себя за то, что ты порою
Даешь покой душе от дум и от тревог,
Что любишь ты поля с их мирной тишиною,
И зыбь родной реки, и дремлющий лесок;
Что песню любишь ты и, молча ей внимая,
Пока звучит она, лаская и маня,
Позабываешь ты, отрадно отдыхая,
Призыв рабочего, не медлящего дня;
Что не убил в себе ты молодость и чувство,
Что не принес ты их на жертвенник труда,
Что властно над тобой мирящее искусство
И красота тебе внятна и не чужда!
1884 С Надсон.
Мир вам. Весенний дождь. В. Галар. Весенний дождь сегодня зарядил,
Он всё вокруг после зимы помыл-
Он молодости зелень подчеркнул,
Полил цветы и в окна заглянул,
Немного беспокойных птиц угомонил –
От песен и от танцев их освободил.
Холодный ветер тучи подгоняет,
Дождь всё идет и устали не знает.
Спешат машины и вода из луж летит в прохожих,
Зонт не спасает, все на «мокрых кур» похожи,
В такой момент хотелось быть домашней все же..
Смотреть на дождь из дома, из окошка…
Если ты разбудишь маму
Рано утром в выходной,
То поймёшь, какую драму
Вызовет поступок твой:
Мама встанет спозаранку,
Хлопнет кухонная дверь!
Значит, жди на завтрак манку,
Вместо блинчиков теперь.
Мама кубики заденет
И разрушит замок твой,
И морской круиз отменит
В синем тазике с водой.
Мама превратится в тигра,
И начнёт на всех рычать:
- Р-р-разбудили! Что за игр-р-ры?
Дали бы хоть р-р-раз поспать!
Встанешь - петли смажь у двери
И на цыпочках постой...
Не буди ты в маме Зверя
Рано утром в выходной!
Мир вам. В Быковская. Счастье для каждого есть на планете,
Звезды для всех одинакового светят...
Вы свою Душу ему распахните,
И в свое Сердце его пригласите...!
Будьте с ним мягче и осторожней,
Счастье всем послано с помощью Божьей,
Тихо придет и захочет остаться,
Вовсе не надо за счастьем гоняться,
Это такое хрупкое чувство,
Счастье невидимо, это искусство,
И не потрогаешь даже руками,
Счастье не выразишь даже словами...
С ним тишина обнимается нежно,
Счастье как небо, счастье безбрежно...
Будто свирель или скрипка играет,
Скажите так никогда не бывает...???
Прекрасное стихотворение. Только свою жизнь распускать не надо. Ниток много, любовь всю не отдашь. А жизнь свою надо беречь.
Я та песня, из которой слова не выкинешь.
Та пряжа, из которой нитки не вытянешь.
Не нравлюсь — не пойте ...
Не облачайтесь.
Только не пытайтесь исправить.
Это дело не человеческое.
Божье …
Марина Цветаева
-
-
-
ТАНК ЯКИЙ ЗНИЩИВ ГРИЦЬ
-
Ось танк,
У якого поцілив Гриць.
А онде рашист(ред), на солярці копче́ний,
Лежить горілиць, існування зрече́ний
При танку,
в якого поцілив Гриць
А це українська родюча земля,
Що вже поглинає того рашистА,
Хоч він недостатньо з боків пропече́ний,
Безглуздої долі своєї зрече́ний
При танку,
в якого поцілив Гриць.
А он Байрактар – чудасія, та й годі,
Полине за обрій, та й стане в нагоді
Родючій святій українській землі
Поглинути ще зо два-три рашистА,
Що онде лежать, потовче́ні й копче́ні,
Втупи́вши баньки в небеса нескінченні
При танку,
в якого поцілив Гриць.
Ось воїн сміливий, крізь темінь і хмару
Приборкує тамту летючу примару,
Що стане в нагоді родючій землі
Найшвидше поглинути всі рашистИ,
Що тутки приперлися, глузду зрече́ні
І онде лежать, на солярці печені,
Згубивши пістолі, Гундяєм свячені
При танку,
в якого поцілив Гриць.
А ось волонтер – біля пункту склотари
Набрав грошенят ще на три Байрактари,
Щоб там, де Орди розбиваються тучі
Частіш сновигали примари летючі,
Стаючи в нагоді священній землі
Поглинуть набридливі ті ращистИ:
Кручені, мочені, товчені, копчені,
Безглуздої долі своєї зречені
При танках,
в якії поцілив Гриць.
А ось українець – без сну та спочину
Несе волонтеру тому копійчину,
Що нині, з примовками і матюками
Пакує і пре клумаки з ніштяками
Сміливим бійцям, що крізь темінь та хмари,
Приборкавши хижі летючі примари
Родючість підвищують рідній землі,
Що майже поглинула ті мocк@лі,
Що сунули, порчені і нескінченні
І осьде лежать, потовчені й печені
При танках,
в якії поцілив Гриць.
Ген бабця Європа з виделкою в сраці
До сліз співчуває тому небораці,
Що ки́дає гріш за грошем волонтеру
Який крізь багнюку та хвилі етеру
Все тягне гаразди бійцям, що за хмари
Шлють зграя за зграєю хижі примари
У поміч святій українській землі
Поглинути швидше всі ті рашисти
Що перли, приречені і нескінченні
А нині лежать, потовчені й печені
Харошімі руськімі бути навчені
При танках,
в якії поцілив Гриць.
-
Джерело: https://censor.net/ua/p3357868
-